Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії. Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі. Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів. Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників. Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.
ідмет
1. Визначте синтаксичну роль інфінітива "Настав час (який?) ПРОЩАТИСЯ."
означення2. Визначте синтаксичну роль інфінітива "УЧИТИСЯ - мій обов'язок."
підмет3. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Ми пішли на леваду (навіщо?) БІЛИТИ рушники."
обставина4. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Вода (що зробила?) почала ЗАЛИШАТИ човен."
присудок5. Визначте синтаксичну роль інфінітива: "Лікар порадив (що?) ВІДПОЧИТИ."
додаток6. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Ішов козак до Києва та сів (навіщо?) СПОЧИВАТИ."
обставина7. Визначте синтаксичну роль інфінітива: "Здійснилась мрія (яка?) ПОБУВАТИ в Мілані."
означення8. Визначте синтаксичну роль інфінітива: "Йому наказали (що?) СПІВАТИ."
додаток9. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Ми прийшли (навіщо?) УСПАДКУВАТИ славу."
обставина10. Укажіть синтаксичну роль виділеного слова: "Мав Кухоль звичку (яку?) по воду ХОДИТИ."
означення11. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Прийшов я (навіщо?) СПОВІДАТИСЯ калині."
обставина12. Укажіть синтаксичну роль виділеного слова: "Кайдаш загадав Кайдашисі (що?) ГРЕБТИ сіно."
додаток13. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Бажання (яке?) ЗАСНУТИ зараз сильніше за мене."
означення14. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Місяць пливе (навіщо?) ОГЛЯДАТИ зорі."
обставина15. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Вийшла я на гору (навіщо?) ГЛЯНУТИ на Львів."
обставина16. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Місячне сяйво (що робить?) починає ХОДИТИ по лісі
присудок17. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Настав час (який?) РОЗСТАВАТИСЬ."
означення18. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Рудий Максим мав звичку (яку?) ЗГОРТАТИ зі столу всі крихти."
означення19. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Я (що роблю?) хочу БАЧИТИ світ розплющеними очима."
присудок20. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Стала наближатися година (яка?) РУШАТИ в дорогу."
означення21. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Пішла в поле (навіщо?) криницю КОПАТИ."
обставина22. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Талант (який?) МАЛЮВАТИ має не кожна людина."
означення23. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Поїдемо (навіщо?) ПОГОВОРИТИ з лісом."
обставина24. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Хлопцю наказали (що?) ПРИНЕСТИ паспорт."
додаток25. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Вересень пішов поміж садами в степи (навіщо?) КРУТИТИ крила вітряків."
обставина26. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Про Крим він (що робить?) ладен РОЗПОВІДАТИ цілий день."
присудок27. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Секретар попросила нас (про що?) ПОЧЕКАТИ в коридорі."
додаток28. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Стомилися хлопці, присіли (навіщо?) СПОЧИТИ."
обставина29. Вкажіть синтаксичну роль інфінітива: "Бажання (яке?) ВЧИТИСЯ до Юркові досягти мети."
означення30. Визначте синтаксичну роль виділеного слова: "Вона (що зробила?) закінчила СПІВАТИ пісню."
присудок31. Інфінітив виступає означенням у реченні:
Талант (який?) малювати має кожна дитина.
32. Інфінітив виступає додатком у реченні:
Співачку попросили (про що?) заспівати ще одну пісню.
Объяснение:
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.