ТЕМА ТВОРУ І ГОЛОВНА ДУМКА Спираючись на схему й теоретичний матеріал, визначте види зв'язку між
реченнями тексту.
Люди, знайомі з Василем Верховинцем, дивувалися з його надзвичай-
ного знання народної хореографії. Пам'ять митця зберігала сотні танцю-
вальних візерунків.
З народним українським мистецтвом, зокрема
пісенним і танцювальним, Василь Миколайович
Верховинець пов'язав усе життя. Закінчивши
учительську семінарію, він перебрався до Киє-
ва, щоб вступити до музично-драматичної школи
Миколи Лисенка. Під керівництвом уславленого
композитора Василь здобув фах диригента.
Сягнувши слави, Верховинець переїхав до
Полтави, щоб організувати вокально-танцюваль-
ний колектив. Тут він поставив десятки компози-
цій: весіль і вечорниць, святкових дійств і моло-
діжних гулянь. Кожна вистава повертала глядача
до українських традицій, ознайомлювала зна-
родною творчістю.
Є в Полтаві названа його іменем затишна вуличка. Стоїть на тій ву-
личці невеличкий будиночок, обсаджений мальвами й бузком. Тут митець
жив, тут творив, наполегливо збираючи йшліфуючи перлини народної
творчості, вірячи в талант народу й віддаючи праці всі сили.
в - [в'] - приголосний, м'який, дзвінк
і - [і] - голосн, ненаголош
й - [й] - приг, м'як, дзвінк
с - [с'] - приг, м'як, глух
ь --
к - [к] - приг, тверд, глух
о - [о] - голосн, ненагол
в - [в] - приг, тверд, дзвінк
о - [о] - голосн, ненаг
с - [с] - приг, тверд, глух
л - [л] - приг, тверд, дзвінк
у - [у] - голосн, ненаг
ж - [ж] - приг, тверд, дзвінк
б - [б] - приг, тверд, дзвінк
о - [о] - голосн, наголош
в - [в] - приг, тверд, дзвінк
и - [и] - голосн, ненаг
й - [й] - приг, м'як, дзвінк
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ — гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, — перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі — на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.