ТЕРМІНОВО! 20 бю Спишіть речення, розкриваючи дужки. Визначте межі частин складносурядних речень і поставте між ними коми. Підкресліть сполучники. Накресліть схеми речень.
1. Вітер напинає* вітрило а (в)далині височіють вітряки, повернувши крила вітрові (на)зустріч (Ю.Белічко). 2. Дерева мене ч(е,и)кають і падає листя насте(ж,ш)ку і падають зорі в долоні і падає сон у траву... (І.Драч). 3. В'ється смуга сірого бетону під крилом могутнім літака і Бориспіль в(е,и)чоровий тане в пов(е,и)ні зеленій вишняка (М.Боровко). 4. Ні людей, ні хат не було але смужечка синього диму снувалася (по)між деревами (Б.Лепкий). 5. Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері а й протікали сльози гарячі на її обли(ч,чч)і (Г.Тютюнник). 6. Свіча плакала і крізь ті сльози попливли перед очима картини пережитого (В.Сичевський). 7. Стихне м(е,и)лодія й (з,с)хлипне поволі** срібна хмаринка перлистим*** дощем (З.Мороз). 8. Минає дощ та від його краплин не стане на душі моїй т(е,и)пліше (Л.Гудзь).
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
Неподалік від нашого будинку літали птахи ( це прислівник)
В автобусі поруч зі мною стояла жінка( це прислівник)
На клумбі біля тюльпанів дуже близько виросли інші квіти ( це прислівник)
Уздовж дороги мене зустрів сіренький котик ( це прислівник)
Поверх мене проживають галасливі сусіди ( це прислівник)
На футболі я завжди забиваю м'яча мимо воріт ( це прислівник)
Збоку мій сусід по парті щось бурмоче під ніс ( це прислівник)
Моя кузина подорожує навколо світу ( прислівник)