1. Верховинський ранок. 2. Сонце ліхтарями-променями гладить полонини з ущелин здіймаються випари тут-там іскряться сумарійні потічки швидкоплинної річки.
3. Смереки що здійнялися аж у самі підхмар’я наче повисли там бо під ними навколо туман сірий-сірий такі ж і хмари шатро яких підкидають гострі шпилі вічнозелених карпатських молодиць.
4. А низом-долом розкошують вівці корови.
5. З долини лине дзвіночок у відповідь йому чується мелодія трембіти. 6. У відповідь йому трембіта вона близька колишньому гуцулу.
7. Вона наче чутливий старожил що надивився тисячі бід і мільярди кривд застерігає не звеселяйся дзвіночку бо хтось із чужини прийде і справді подумає що все навкруги таке веселеньке як і ти.
А. Тире слід поставити в реченні:..
Б. Двокрапку слід поставити в реченні:..
В. Безсполучниковим складним є речення:..
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…