Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк
Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди — наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у похід. Цього року ми їздили туристським табором до Криму. Це в нашій Україні є такий гарний півострів. Там море, гори, курорти й дуже красиві місця. Командир групи провів нас гірськими маршрутами. Ми побували на горі Ай-Петрі, каталися на канатній дорозі. А ще ми побували в Мармурових печерах на горі Чатир-Даг. Уявляєш? Кожний день розпочинався на свіжому повітрі в палатці біля моря або на якійсь горі. Це страшенно цікаво. І я уявляв, якби ти був разом з нами, то в нас була б найвеселіша група. Наступного літа чекаю тебе в гості. Але можеш приїхати і взимку. У місті на площі буде стояти святкова ялинка, а навколо неї повно розваг. Та й взагалі, нудьгувати нам не доведеться! Чекаю листа від тебе.
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
(II варіант)
Щастя для будь-якої людини — це високооплачувана робота за спеціальністю, дім, дружина та здорові слухняні діти. Для більшості населення нашої планети — це головні показники щастя.
Але для того, щоб була гарна робота, треба з золотою чи срібною медаллю закінчити школу, вступити до університету (бажано на бюджет), відмінно вчитися впродовж усього навчального процесу, щоб отримати якісні та професійні знання. І ось, нарешті, закінчити навчання з червоним дипломом (зараз: диплом з відзнакою).
І все, що я перерахував, ще не головне! Найперша проблема, і якою зустрічаються молоді спеціалісти — це робота за спеціальністю. А ось у цьому і є великі труднощі... Уявіть, що ви — це один з випускників ХНПУ ім. Г. С Сковороди. Спочатку ви обов'язково працюєте декілька років в школі. Чи з'явиться у вас бажання залишитися вчителювати у цій чи будь-якій іншій школі з місячною зарплатнею в 250 гривень? Звісно, що ні! Тому що на ці копійки вам буде важко прогодувати і одягти себе, не говорячи вже про сім'ю. Я вважаю, що така низька заробітна плата — це знущання над людиною, тому що ці гроші не зроблять її щасливою, тільки навпаки.
Ми часто зустрічаємо на ринках міста продавців різних речей, які маю навіть дві виші освіти! Це жах! Що буде далі? Хто буде вчити дітей, лікувати хворих, будувати житло? Чи буде у такої країни майбутнє? Ніколи! Деякі вчені кажуть, що українській нації залишилось існувати 50-80, максимум 100 років! А ви подумайте самі: смертність у декілька разів перевищує народжуваність! Матері не хочуть народжувати, віддають рідних дітей у дитячі будинки з однієї причини — у них немає коштів, щоб прогодувати своїх крихіток! Де ж ти ходиш, щастя, зайди до нашої України!
Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди — наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у похід. Цього року ми їздили туристським табором до Криму. Це в нашій Україні є такий гарний півострів. Там море, гори, курорти й дуже красиві місця. Командир групи провів нас гірськими маршрутами. Ми побували на горі Ай-Петрі, каталися на канатній дорозі. А ще ми побували в Мармурових печерах на горі Чатир-Даг. Уявляєш? Кожний день розпочинався на свіжому повітрі в палатці біля моря або на якійсь горі. Це страшенно цікаво. І я уявляв, якби ти був разом з нами, то в нас була б найвеселіша група. Наступного літа чекаю тебе в гості. Але можеш приїхати і взимку. У місті на площі буде стояти святкова ялинка, а навколо неї повно розваг. Та й взагалі, нудьгувати нам не доведеться! Чекаю листа від тебе.
Твій друг Максим. До зустрічі.
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
(II варіант)
Щастя для будь-якої людини — це високооплачувана робота за спеціальністю, дім, дружина та здорові слухняні діти. Для більшості населення нашої планети — це головні показники щастя.
Але для того, щоб була гарна робота, треба з золотою чи срібною медаллю закінчити школу, вступити до університету (бажано на бюджет), відмінно вчитися впродовж усього навчального процесу, щоб отримати якісні та професійні знання. І ось, нарешті, закінчити навчання з червоним дипломом (зараз: диплом з відзнакою).
І все, що я перерахував, ще не головне! Найперша проблема, і якою зустрічаються молоді спеціалісти — це робота за спеціальністю. А ось у цьому і є великі труднощі... Уявіть, що ви — це один з випускників ХНПУ ім. Г. С Сковороди. Спочатку ви обов'язково працюєте декілька років в школі. Чи з'явиться у вас бажання залишитися вчителювати у цій чи будь-якій іншій школі з місячною зарплатнею в 250 гривень? Звісно, що ні! Тому що на ці копійки вам буде важко прогодувати і одягти себе, не говорячи вже про сім'ю. Я вважаю, що така низька заробітна плата — це знущання над людиною, тому що ці гроші не зроблять її щасливою, тільки навпаки.
Ми часто зустрічаємо на ринках міста продавців різних речей, які маю навіть дві виші освіти! Це жах! Що буде далі? Хто буде вчити дітей, лікувати хворих, будувати житло? Чи буде у такої країни майбутнє? Ніколи! Деякі вчені кажуть, що українській нації залишилось існувати 50-80, максимум 100 років! А ви подумайте самі: смертність у декілька разів перевищує народжуваність! Матері не хочуть народжувати, віддають рідних дітей у дитячі будинки з однієї причини — у них немає коштів, щоб прогодувати своїх крихіток! Де ж ти ходиш, щастя, зайди до нашої України!