Тугар Вовк на річці Калка потрапив у полон до монголів і міг загинути, але він зрадою купив собі життя Цитата : "правдивою мусить бути та вість, яка глухо шепталась при дворі князя Данила, немов то Тугар Вовк у битві під Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, уложений руськими князями Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанню взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість.
На громадській раді Тугар Вовк на очах у всієї громади вбиває Митька Вояка, щоб той не виказав таємниці боярина, що він зрадник. Але у нього була можливість виїхати з села або спробувати спокутувати свою вину.
Коли Бурунда у передсмертні хвилини хоче вбити Максима, Тугар Вовк відтинає йому руку з занесеним над Максимом мечем. Чи був у нього вибір в цей момент важко сказати: він розумів, що у будь-якому випадку тухольці живими своїх ворогів з пастки вже не випустять, він також знав з розмови з Захаром, що той не погодиться обміняти життя рідного сина на життя монголів. А ще він знав, що його донька кохає цього хлопця.
Висновок щодо образу Тугара Вовка.
Звичайно, Тугар Вовк - зрадник і підлий чоловік. Але інколи його шкода. Батьків своїх він не пам’ятає, втратив дружину, сам виховує доньку, заради якої, здається, готовий на все. Але навіть донька відцуралася батька. Хоча винен у цьому боярин сам: його гордість, пихатість, зарозумілість, зневажливе ставлення до людей, жадібність, прагнення до влади знищує його життя. Напевне, порятунок Максима, це чи не єдиний гарний вчинок, який він здійснив у останні хвилини свого життя.
цитата "Довго блукав він (Захар) по горах і долах, аж поки по році блукання не зайшов до скитських* монахів. Між ними був один, столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і читав там багато старих грецьких книг. Той монах умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників приходило до старого, вічно задуманого і вічно сумовитого монаха, але ні одного він не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських. Про сього-то лікаря почув Захар Беркут і наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря, просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому про ціль свого приходу. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його без суперечки — і Захар вибув не рік, а цілі три роки.
Відповідь:
Тугар Вовк на річці Калка потрапив у полон до монголів і міг загинути, але він зрадою купив собі життя Цитата : "правдивою мусить бути та вість, яка глухо шепталась при дворі князя Данила, немов то Тугар Вовк у битві під Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, уложений руськими князями Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанню взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість.
На громадській раді Тугар Вовк на очах у всієї громади вбиває Митька Вояка, щоб той не виказав таємниці боярина, що він зрадник. Але у нього була можливість виїхати з села або спробувати спокутувати свою вину.
Коли Бурунда у передсмертні хвилини хоче вбити Максима, Тугар Вовк відтинає йому руку з занесеним над Максимом мечем. Чи був у нього вибір в цей момент важко сказати: він розумів, що у будь-якому випадку тухольці живими своїх ворогів з пастки вже не випустять, він також знав з розмови з Захаром, що той не погодиться обміняти життя рідного сина на життя монголів. А ще він знав, що його донька кохає цього хлопця.
Висновок щодо образу Тугара Вовка.
Звичайно, Тугар Вовк - зрадник і підлий чоловік. Але інколи його шкода. Батьків своїх він не пам’ятає, втратив дружину, сам виховує доньку, заради якої, здається, готовий на все. Але навіть донька відцуралася батька. Хоча винен у цьому боярин сам: його гордість, пихатість, зарозумілість, зневажливе ставлення до людей, жадібність, прагнення до влади знищує його життя. Напевне, порятунок Максима, це чи не єдиний гарний вчинок, який він здійснив у останні хвилини свого життя.
Пояснення:
Відповідь:
Старець-монах Акинтій
Пояснення:
цитата "Довго блукав він (Захар) по горах і долах, аж поки по році блукання не зайшов до скитських* монахів. Між ними був один, столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і читав там багато старих грецьких книг. Той монах умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників приходило до старого, вічно задуманого і вічно сумовитого монаха, але ні одного він не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських. Про сього-то лікаря почув Захар Беркут і наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря, просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому про ціль свого приходу. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його без суперечки — і Захар вибув не рік, а цілі три роки.