Чому Ява та Павлуша вирішили стати тореадорами? За повістю Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»
бо мріяли обрати цю професію в майбутньому;
на спір;
бо мріяли, щоб їх показували по телевізору та усі їх знали.
Чи були у героїв твору Всеволода Нестайка прототипи?
так, автор на рибалці побачив дивакуватих мрійників;
ні, автор їх вигадав;
так, автор написав про себе та свого друга у дитинстві.
Як батьки карали Яву та Павлушу?
забороняли виходити на вулицю;
виносили чергове китайське попередження;
забороняли їм товаришувати.
В кого гралися хлопці на баштані?
у космонавтів;
у тореадорів;
у єгипетських фараонів.
Що повинні були збирати учні на літніх канікулах за повістю «Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера» Ярослава Стельмаха?
гербарій;
фото сільських тварин;
гроші на поїздку до музею.
Хто розповів Сергію та Митьку про страшне чудовисько з озера?
Гнат Діденко (вуличний музика)
бабуся Митька;
Василь Трош (сільський хлопчина).
Як називали у селі бабусю Митька?
Демидівна;
Дмитрівна;
Степанівна.
Чому, за словами Василя, село називалося Юрківкою?
бо переважна більшість жителів мала ім’я Юрій;
бо першого жителя селища звали саме Юрко;
бо тут мешкає чудовисько Юрського періоду.
9. Чому Сашка називали кактусом? за повістю Л.Ворониної «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку № 9»:
бо він колекціонував кактуси;
бо він був жорстокий і «колючий», як той кактус;
бо його волосся стирчало на всі боки.
Де ховала бабуся Клима ключі до розгадки таємниці синьомордиків?
у горщику з квітами;
на кухні серед круп;
серед іграшок онука.
Як Клим опинився у ТТБ?
а. його за однокласники;
б. він провалився під люк;
в. метелик приніс йому за Як діяли комахи на синьомордиків?
а. вони помирали, наївшись від душі;
б. наївшись, синьомордики одразу хотіли поспати;
в. вони перетворювалися на звичайнісіньких жаб.
Народна балада – лірична пісня сумовитого характеру з драматично напруженим сюжетом, в якій йдеться про фантастичні або незвичайні події, життєві конфлікти. У центрі балади – завжди індивідуальна, але суспільно значна людська доля. Сюжет у баладі стислий, оповідь зосереджена навколо одного, але найважливішого його вузла, і ведеться вона швидко, без уповільнень.
Найвдаліші балади про козацьке життя, про героїчну смерть на полі бою. Довершеними є балади і соціально – побутового скрещування.
Українські балади багатством поетичних образів, мистецькою довершеністю і мелодійністю займають вагоме місце в світовій літературі. До тогож зміст їх і форма різноманітні.
Українські народні балади відносяться до одного з найскладніших видів усної народної творчості. Складність цього різновиду пісенного жанру полягає в тому, що він увібрав в себе велику кількість схожих рис з інших сюжетних жанрів, таких як ліричні пісні, думи, билини тощо. Отже дати однозначне і точне твердження терміну балада досить важко, оскільки границі та рамки досить розширені. За до балади було і досі залишається досить легко змалювати та описати будь-яку життєву подію, а саме духовну, побутову, суспільну тощо. Майже не існує такої теми, яку не можливо було б оспівати в баладах.
Сильного психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за до зображення драматизму подій, душевних переживань та емоційних потрясінь. Подібні ситуації та відчуття притаманні та знайомі кожній людині, тому і відгукувалось переживанням та співчуттям. Всі зображені події, попри елементи незвичайності, можуть мати місце в житті кожної людини.
Українські балади є відображенням душевності, щірісті і сердечної теплоти, поетичноств і мужності, це невичерпне джерело творчого натхненній для поетів і письменників різного часу.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя.