) Куди приземлився Клим, перенісшись до Єгипту? 2) Де прибульці сховали бабусю Соломію?
3) Хто був помічником синьомордих прибульців?
4) Що дала рятівникам бабуся Соля?
5) Куди засіб від переляку клала бабуся?
6) Що подумки наказав прибульцям Климко?
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Відповідь:
1. цитата «Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці».
2. цитата «Федько сидить у себе на воротях, як Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться».
3. цитата «Пускається телеграма. Біленький папірчик начіплюється на нитку і підсовується трошки вгору...».
4. цитата «Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні…» або ще Федько казав, що батько працює у типографії.
5. Батьки Федька винаймають житло у батьків Толі – хлопчика, який був знайомий з Федьком.
6. У творі немає якоїсь чіткої вказівки як називає Федька саме батько. Коли сварився, то казав до нього «сучий сину», або «паршивець». Мати ж лаючись називала Федька "сибірякою", "мужиченям", "мурлом"
7. цитата «А найбільше Федькові доставалося за Толю».
8. цитата «Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили».
9. Федько на річці ловив дошки, які несла річка від зруйнованого містка, а також похвалявся хлопцям, що планує покататися на крижині. цитата «На річці був... Крига йде страшенна. Базарний місток знесла к бісу... Ми ловили дошки... Я такого дуба витягнув, що ой-ой-ой!... Один хлопець хотів поїхать на кризі, та злякався, а я завтра поїду»
10. Спершу на річці на кризі ледве не загинув Толя. Федько допоміг йому дістатися берега, але сам при цьому провалився під лід. Врядували Федька його друзі. цитата: "Толі зробилось страшно. В руки стало якось дуже холодно, ноги ослабли і сковзались по льоду. Хотілось упасти на лід, притулитись до нього всім тілом і кричати, кликати на поміч Федько був весь синій од холоду і того, що держався зубами за пояс. Але, як тільки витягнули його на тверде, він став на ноги і почав швидко-швидко топати й махати руками. Вода лилася з нього, зуби йому цокали, але він на те не вважав".
11. Батько Толі вимагав від матері Федька, щоб вони як слід покарали сина, а якщо ні, то щоб звільнили квартиру. цитата «— Надіюся, що на цей раз чоловік ваш покарає його як слід... Інакше лучче очистіть мені кватиру».
12. Толик забрав чижик Федька. цитата «Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька»
Пояснення: