Маршрут движения инкассаторского автомобиля от банка к его филиала пересекает три
перекресток, регулируемых светофорами, которые с вероятностями соответственно 0,4; 0,5; 0,8 разрешают движение
без остановки. Найти среднее число остановок автомобиля на перекрестках по этому маршруту, если
светофоры работают независимо друг от друга
Увидеть необычность птицы мне эпитеты: “высокая лебедь”, “белоснежное диво”, “белый изгиб”. Слова “красавица, дева, дикарка” подчёркивают и внешность, и молодость, и то, что птица создана для жизни в дикой природе.
Сравнения “мантия снега белей”, “дивные два аметиста мерцают”, “она как изваянье” придают лебеди величие, грациозность. Лебедь похожа на царевну. На ней белая мантия, глаза — аметисты, “головка её шелковиста”, “вся она как изваянье // Приподнятой к небу волны”.
Но это изваянье движется. Автор дважды использует глагол “плывёт”. Звуки этого слова встречаются во многих словах.
Україна.
Ведмі́дь бу́рий (Ursus arctos) — вид хижих ссавців родини ведме́девих (Ursidae). Цей звір є найбільш знаним видом своєї родини, одним з найбільших наземних хижаків у світі та найбільшим хижаком фауни України.
Опис медведів
Вигляд бурого ведмедя є типовим для ведмедів взагалі. В нього міцний кремезний тулуб з високою холкою, масивна голова з невеликими вухами та очима. Хвіст короткий (6,5—21 см), часто повністю прихований в шерсті. Лапи міцні, з великими невтяжними кігтями довжиною 8—15 сантиметрів, п'ятипалі, стопоходячі. Шерсть густа, зазвичай забарвлена рівномірно або з деяким потемнінням основного кольору на морді та лапах.
Забарвлення бурого ведмедя загалом варіює у широкому діапазоні: від світло-палевого до майже чорного; але найзвичайнішою є буро-коричнева форма. У грізлі зі Скелястих гір (США) шерсть на спині може бути світлішою на кінцях, створюючи враження сірого або сивого відтінку. Цілком сивувато-сіре забарвлення характерне для бурих ведмедів в Гімалаях та на Тянь-Шані, а рудувате — на території Сирії. У ведмежат на шиї та грудях бувають світлі відмітини, котрі з віком зникають.
Бурий ведмідь утворює кілька підвидів (географічних рас), що відрізняються розмірами і забарвленням. Найдрібніші особини водяться в Європі, найбільші — на Алясці, а також на Далекому Сході Росії (в Уссурійському краї та на Камчатці) — вони важать 500 і більше кг; попадалися гіганти вагою 700—1000 кг. Максимальна зафіксована вага самця камчатського ведмедя становила 600 кг, середня — 350—450 кг. Є відомості про те, що в осінній період вага особливо великих камчатських особин перевищує 700 кг. Найбільший ведмідь, спійманий на острові Кадьяк для Берлінського зоопарку, важив 1134 кг. Середня вага бурого ведмедя 200—250 кілограмів. Довжина європейського бурого ведмедя зазвичай 1,2-2 м при висоті в холці близько 1 м і масі від 100 до 400 кг; грізлі помітно більше — деякі особини, ставши на задні лапи, досягають зросту 2,8-3 м; ведмеді, що живуть в Сибіру, важать 400—600 кг. Дорослі самці в середньому в 1,6 рази більші за самок.