Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Жил был Казак,и была у него лошадь.Лошадь красивая,вороная,и глаз не оторвать!Поехал Казак на рынок прикупить что нибудь,да обманули егои увезли куда то!Лошадь ждёт хозяена,а его нет да нет!И пошла лошадь хозяина по его следам искать,а народа на рынке много было,но запах хозяина лошадь хорошо знает и ускакала далеко,далеко.Видит хозяин её сидит и молчит спиной повернувшися.Лошадь к нему подходит,а он её хвать за повод и уволок!Не был это хозяин,были это соседи,очень им эта лошадь понравилась,завидно стало вот и украли!А лошадь брыкаеться и зубы показывает.Пришли соседи к себе домой,кобылу в сарае спрятали,что бы никто не нашёл!А лошадь плачет,по Казаку скучает.На утро проснулись соседи,идут в сарай за кобылой что бы её обуздать,а она пропала!Сосед за голову хвать,его жена как стала плакать.Стали они лошадь искать да не нашли!И думает сосед,дверь цела,замок закрыт,как она сбежала?Жена его идёт в поле за пшеном и видит Казак на своей кобыле скачет,да так бегут что и ветра быстрее.Жеа смотрит и слёзы текут,Казак к ней подбегает и говорит: -Эй,что ты плачешь? -Да,сгорешили мы,твою кобыла украли,да к себе поисвоять хотели,очень она уж красивая! -Да ты не горюй!Ожеребится и жеребёнка вам отдам,а жеребёнок красивым будет! -Правда?Здорово!Я пойду мужу скажу,а тебе дороги счастливой,да здоровья кобыле твоей! Ожеребилась кобыла,и красивый жеребёнок родился!Шнедой,с отметиной на мордочке!Отдал Казак жеребёнка соседям,соседи жеребёнка кормили хорошо,тренировали и вырос из жеребёнка красивый жеребец и назвали жеребца красивым именем- Царь.
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Объяснение: