На момент распада СССР в 1991 г. существовало 15 союзных республик. На ВДНХ в честь СССР был поставлен фонтан «Дружбы народов», в котором скульптуры девушек олицетворяли отдельную республику – «сестру». Почему же «сестер» на этом памятнике 16, а не 15?

Мы живем в эпоху научной революции,но она тесно связана с технологиями. Этим понятием подчеркивается огромное значение науки и техники в нашей жизни. Так было не всегда. Зачатки науки и техники появились еще в древнем мире. Например, Древние греки создав одну из замечательных культур, старались познать природу, но тяжелую работу у них выполняли рабы, а не созданные машины.

Уже в новое время отношение человека к природе превратилось в практическое. Теперь, познавая природу, человек задается вопросом, что с ней можно сделать. Естествознание превратилось в технику, а точнее соединилось с ней в единое целое.

Наука превращается в производительную силу, тесно переплетается с техникой и производством (поэтому и называется не отдельная научная, техническая или промышленная, а научно-техническая революция). Это меняет весь облик производства, условия, характер и содержание труда, структуру производительных сил, оказывает воздействие на все стороны жизни. Связь между наукой и техникой, постоянно усиливается.

Люди развивают науку для раскрытия тайн и загадок природы, вследствие чего решают практические задачи.Поэтому я хотел бы жить в эпоху научной революции.

Дотримуючи позиції нейтралітету в роки першої світової війни, Іспанія значно збільшила своє промислове виробництво, використовуючи вигідну кон'юнктуру, що створилася на світовому ринку. Проте це зростання було не дуже значним, і Іспанія залишалася аграрно-індустріальною країною із середнім рівнем розвитку капіталізму, із значними залишками феодальних відносин у сільському господарстві. Яскравим показником залишків феодальних відносин був розподіл землі – наявність великих латифундій і збереження старих напівфеодальних орендних відносин (довгострокові види оренди, здольщина і т. д.).

Політичне керівництво і країні, як і раніше, здійснювалось головним чином двома великими монархічними партіями – консервативною і ліберальною, які майже нічим не відрізнялися одна від одної. Обидві партії представляли інтереси різних груп поміщиків, церкви, великого капіталу, реакційної вояччини і вищих кіл монархічної бюрократії. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії та ліберальної інтелігенції об'єднувалися навколо кількох республіканських партій