«Поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, вже давно подолавши національні межі, увійшла до скарбниці світової літератури. Мудрий Олесь Гончар писав, що правда «Кобзаря», як правда Святого письма, для людства ніколи не постаріє, не згасне. Шевченко відкрив світові Україну, розкрив її душу, героїчні і трагічні сторінки її історії, провістив неминучу свободу і «добру славу, Славу України» в історичній перспективі.
Палке слово Шевченка, пройняте беззавітною любов’ю до свого народу, і нині залишається життєдайним джерелом, потужним стимулом національного і духовного відродження незалежної України. Слушно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його Слові – невпокореному, живому й невмирущому – закодовані генетичні основи української духовності». «Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам’яті «чиїх батьків, чиї ми діти». Поважним і надзвичайним послом у вічність український народ обрав Тараса Шевченка, в образі і в подобі його закодувавши свою мученицьку і славну історію, своє безсмертя». «Доти, доки буде хоч один скривджений у світі, поезія Шевченка не втратить своєї значимості, своєї ваги і своєї актуальності. А оскільки скривджені будуть завжди, то і його слово всечасне».
Так, я вважаю, що людина повинна шукати відповідь на питання про доцільність підкорення природи і володарювання нею. Чому? А тому, що людина з кожним роком все більше і більше змінює нашу планету, роблячи її більш зручною для себе, але знищуючи при цьому природу, наносячи їй непоправну шкоду. Насправді ж багатьох негативних наслідків можна було б уникнути, якщо б людина вчасно замислювалася над цим, прогнозувала свої дії наперед та рахувалася з інтересами природи: не підкорюючи її під себе, а живучи у злагоді з нею. Раніше люди намагалися жити у злагоді з природою. Вони були залежними від неї і розуміли її важливість. Як приклад можна привести повість Ольги Кобилянської "Земля". Автор через образи Федорчуків розкриває проблему зв'язку людини з землею. Головна думка цього твору в тому, що земля не всим приносить щастя, все залежить від того, як до неї ставитися. Батьки Сави та Михайла, все своє життя витратили на те, аби придбати вдосталь землі, та з повагою ставилися до неї. Обробляючи землю, Івоніка та Марія змогли, усіляко обмежуючи себе, зробити непогане господарство і жили, використовуючи плоди своєї важкої праці. Але Федорчукам земля не принесла щастя, бо Сава вбиває свого брата через страх, що йому не дістанеться земля. Зараз усе більше і більше людей замислюється над необхідністю збереження природи, її екологічних систем, адже ніщо не вічне: ресурси вичерпуються, багато видів тварин і рослин зникають безслідно, крім того, людина своєю діяльністю забруднює повітря, водні ресурси і т.і. З метою подолання цих проблем створюються закони "Про альтернативні джерела енергії", "Про охорону навколишнього природного середовища", встановлюється кримінальна та адміністратива відповідальність за забруднення навколишнього середовища, створюються заповідники, а також в деяких країнах запроваджується переробка сміття. Не слід також забувати, що саме через бажання захопити нові землі чи з метою володіння певними ресурсами й розв'язувалися війни, що несли за собою смерть, руйнування та стаждання. Особливо з тією зброєю, якою зараз володіє людина, війна може завдати на справді жахливих наслідків... Якщо ми не подбаємо про теперішнє, нема чого говорити про майбутнє!
Палке слово Шевченка, пройняте беззавітною любов’ю до свого народу, і нині залишається життєдайним джерелом, потужним стимулом національного і духовного відродження незалежної України. Слушно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його Слові – невпокореному, живому й невмирущому – закодовані генетичні основи української духовності».
«Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам’яті «чиїх батьків, чиї ми діти». Поважним і надзвичайним послом у вічність український народ обрав Тараса Шевченка, в образі і в подобі його закодувавши свою мученицьку і славну історію, своє безсмертя».
«Доти, доки буде хоч один скривджений у світі, поезія Шевченка не втратить своєї значимості, своєї ваги і своєї актуальності. А оскільки скривджені будуть завжди, то і його слово всечасне».
Раніше люди намагалися жити у злагоді з природою. Вони були залежними від неї і розуміли її важливість. Як приклад можна привести повість Ольги Кобилянської "Земля". Автор через образи Федорчуків розкриває проблему зв'язку людини з землею. Головна думка цього твору в тому, що земля не всим приносить щастя, все залежить від того, як до неї ставитися. Батьки Сави та Михайла, все своє життя витратили на те, аби придбати вдосталь землі, та з повагою ставилися до неї. Обробляючи землю, Івоніка та Марія змогли, усіляко обмежуючи себе, зробити непогане господарство і жили, використовуючи плоди своєї важкої праці. Але Федорчукам земля не принесла щастя, бо Сава вбиває свого брата через страх, що йому не дістанеться земля.
Зараз усе більше і більше людей замислюється над необхідністю збереження природи, її екологічних систем, адже ніщо не вічне: ресурси вичерпуються, багато видів тварин і рослин зникають безслідно, крім того, людина своєю діяльністю забруднює повітря, водні ресурси і т.і. З метою подолання цих проблем створюються закони "Про альтернативні джерела енергії", "Про охорону навколишнього природного середовища", встановлюється кримінальна та адміністратива відповідальність за забруднення навколишнього середовища, створюються заповідники, а також в деяких країнах запроваджується переробка сміття.
Не слід також забувати, що саме через бажання захопити нові землі чи з метою володіння певними ресурсами й розв'язувалися війни, що несли за собою смерть, руйнування та стаждання. Особливо з тією зброєю, якою зараз володіє людина, війна може завдати на справді жахливих наслідків...
Якщо ми не подбаємо про теперішнє, нема чого говорити про майбутнє!