Затихає степ цей край р(і/о)внин не/осяжних, де природа ро(з/с)махнулася широко щедро з ок(и/е) анським бе(з/с)меж(ж)(а/я)м. Тут (у/в) ві(т/д)критім (П/п)івден(н)ім степу (з/с)б(и/е)ралася в/ос(и/е)н(н)и сила/силен(н)а птахів. Вони тут в/остан(н)(е/є) паслись (і/й) ві(т/д)поч(и/і)вали перед тим, як пуститися (у/в) далекі мандри (у/в) в(і/и)рій. Тоді в/ос(и/е)н(н)и майже (у/в) кожній хаті жили п(е/и)р(е/и)п(е/и)ли. Дітвора ловила їх ледв(е/и)/що не/голими руками – такі вони були ва(ж/ш)кі ситі (і/й) л(і/и)ниві (у/в) ту пору. Т(и/е)пер птахи (з/с)нову пов(е/и)рталися з/за моря (з/с)худлі л(е/и)(х/г)кі шви(т/д)кі. Закл(и/е)котіли по/вс(й/ь)ому уз(з)б(е/и)реж(ж)(у/ю) зам(е/и)(х/г)тіли (у/в) степу не/лякаюч(і/и)сь н(е/і) людей н(е/і) машин (з/с)подіваюч(і/и)сь якось по/гамувати (у/в) знайомих міс(ь)цях свій голод. Л(е/и)тіли птахи (у/в) степ (у/в) світлі в(е/и)снян(н А там небо блакит(ь)ніло по/в(е/и)снян(н)ому свіже (і/й) високе ви(шч/щ)е ніж будь/коли. Там п(ь/’)янко пахла ро(з/с)мерзла з(е/и)мля, і птиці (з/с)в(е/и)ваючись над нею пробували свої по/дівоч(ь)ому ч(і/и)с(ь)ті голоси. Від/т(е/и)пер що/ранку гомоніт(е/и)ме ож(е/и)ваюч(і/и)й степ пройнятий муз(е/и)кою пташин(н)их с(ь)півів.

Запишіть текст, уставивши потрібні букви, знявши риски й
розставляючи розділові знаки.

Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.

Кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. однією із позитивних людських чеснот є чемність. але що таке чемність? і чи всі однаково її розуміють? я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. адже скільки людей, стільки й думок. особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. а для сучасного світу та людина – рідкість. ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. через це в нас поступово зникає індивідуальність.