Поле між Незвиськом і Герасимовом, як на Чортовець їхати, називається Таборище. Там колись стояв козацький табір: вози, коні, худоба. Недалеко від табору козаки пекли собі хліб, і тому поле дотепер називається - Печирки. Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька. На цих полях відбулася велика битва з турками. Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний. Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували. - Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися. А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже: - Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота. Козак подумав і каже: - Добре. Поведу. Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали: - Він заведе нас у пропасть. - Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте. Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався. - Чорт весь, - зі страху в хан. Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець. А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка. Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками.
Коли ти навчаєшся в школі, то дуже часто думаєш про свою майбутню професію. Підлітки часто не можуть вирішити, чим вони хочуть займатися. Їхні пріоритети ще зовсім не розставлені. Але я чітко обрав напрямок, у якому хочу рухатися.
Я часто спілкуюся зі своїми однолітками на тему професії, якою вони хочуть оволодіти. Також я завжди запитую, що саме змусило їх зробити вибір саме на користь того чи іншого фаху. Хтось відповідає, що хоче заробити багато грошей. Інші говорять, що бачать себе в майбутньому відомими та впливовими. Таким людям байдуже, чи буде приносити їхня діяльність користь оточуючим чи їхній державі в цілому. Для них важливішими є власні інтереси та амбіції. Навіть якщо їхня робота буде йти в розріз із нагальними потребами українського суспільства, такі особи краще поїдуть за кордон, ніж відмовляться від своїх цілей.
На жаль, дуже мало людей турбуються про те, яку користь може принести їхня робота Україні. Саме тому ми маємо так багато керівників, яким немає ким керувати. У нас є безліч економістів, але сама економіка знаходиться в занепаді, а люди, які б могли вивести її із цього стану, відсутні. Я часто над цим замислювався, тому зробив вибір своєї майбутньої професії, враховуючи інтереси власного суспільства. Так я вирішив стати вчителем, як моя мама. Для мене важливо, чи зможу я зробити кращим життя окремих особистостей. Адже саме з благополуччя окремої людини починається і загальнодержавне благо. Я хочу робити українців розумнішими, давати дітям нові знання, виховувати в них людину. Адже саме школа багато в чому формує особистість. Тому важливо не просто стати вчителем, а дійсно знайти шлях до серця кожного.
Коли я розповідаю комусь про свої плани, то з мене часто глузують. Мовляв, заробітна плата вчителя не така вже й висока, а сучасні діти не схильні цінувати знання та шкільну освіту в цілому. Навіть найкращі друзі радять мені обрати більш престижну професію, яка має краще перспективи та приносить більше грошей. На їхню думку, дбати треба про себе, нехтуючи тим, що буде корисним і для інших. Але я не можу з ними погодитися.
Отже, діяльність людини має сприяти розвитку її держави. А саме професія окреслює коло людської діяльності. Тому важливо обирати корисні професії, які зможуть щось дати суспільству. Помиляються ті, хто ставить власні інтереси вище державних. Адже якщо ти дбаєш про країну, то і вона подбає про тебе. Саме тому я мав би за найбільшу нагороду потрібним бути своєму народу.
Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька.
На цих полях відбулася велика битва з турками.
Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний.
Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували.
- Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися.
А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже:
- Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота.
Козак подумав і каже:
- Добре. Поведу.
Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали:
- Він заведе нас у пропасть.
- Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте.
Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався.
- Чорт весь, - зі страху в хан.
Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець.
А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка.
Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками.
Коли ти навчаєшся в школі, то дуже часто думаєш про свою майбутню професію. Підлітки часто не можуть вирішити, чим вони хочуть займатися. Їхні пріоритети ще зовсім не розставлені. Але я чітко обрав напрямок, у якому хочу рухатися.
Я часто спілкуюся зі своїми однолітками на тему професії, якою вони хочуть оволодіти. Також я завжди запитую, що саме змусило їх зробити вибір саме на користь того чи іншого фаху. Хтось відповідає, що хоче заробити багато грошей. Інші говорять, що бачать себе в майбутньому відомими та впливовими. Таким людям байдуже, чи буде приносити їхня діяльність користь оточуючим чи їхній державі в цілому. Для них важливішими є власні інтереси та амбіції. Навіть якщо їхня робота буде йти в розріз із нагальними потребами українського суспільства, такі особи краще поїдуть за кордон, ніж відмовляться від своїх цілей.
На жаль, дуже мало людей турбуються про те, яку користь може принести їхня робота Україні. Саме тому ми маємо так багато керівників, яким немає ким керувати. У нас є безліч економістів, але сама економіка знаходиться в занепаді, а люди, які б могли вивести її із цього стану, відсутні. Я часто над цим замислювався, тому зробив вибір своєї майбутньої професії, враховуючи інтереси власного суспільства. Так я вирішив стати вчителем, як моя мама. Для мене важливо, чи зможу я зробити кращим життя окремих особистостей. Адже саме з благополуччя окремої людини починається і загальнодержавне благо. Я хочу робити українців розумнішими, давати дітям нові знання, виховувати в них людину. Адже саме школа багато в чому формує особистість. Тому важливо не просто стати вчителем, а дійсно знайти шлях до серця кожного.
Коли я розповідаю комусь про свої плани, то з мене часто глузують. Мовляв, заробітна плата вчителя не така вже й висока, а сучасні діти не схильні цінувати знання та шкільну освіту в цілому. Навіть найкращі друзі радять мені обрати більш престижну професію, яка має краще перспективи та приносить більше грошей. На їхню думку, дбати треба про себе, нехтуючи тим, що буде корисним і для інших. Але я не можу з ними погодитися.
Отже, діяльність людини має сприяти розвитку її держави. А саме професія окреслює коло людської діяльності. Тому важливо обирати корисні професії, які зможуть щось дати суспільству. Помиляються ті, хто ставить власні інтереси вище державних. Адже якщо ти дбаєш про країну, то і вона подбає про тебе. Саме тому я мав би за найбільшу нагороду потрібним бути своєму народу.
Объяснение:
спс