Запишіть складнопідрядні речення. Уставте, де потрібно, пропущені розділові Знаки. 1. Жива текуча вода що поїть землю, дає всім життя (І. Нечуй-Левицький). 2. О не дивуйся що ніч така блакитна... (О. Олесь). 3. Очерет шумів так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбирський). 3. І часом чує ліс в пітьмі нічній як десь на кобзі золотій струна застогне і порветься і стогін скаргою по ллється (О. Олесь). 4. Хоч була осінь а день вибрався теплий, погожий (П. Мирний). 5. Тоді здавалася такою прозорою глибінь що в ній відбивалися легендарні герої які черпали шоломом з Дунаю воду (1. Пільгук). 6. Ти знов прийшла щоб кинуть на поталу весь світ чуттів і дум моїх щоб вічно я страждав по ідеалу і досягнуть його не міг (О. Олесь). 7. Павло Полуботок пішов наперекір цареві і знав що йо го чекає (Ю. Мушкетик). 8. Раз Немидорі приснилось що вона жне з Миколою пшеницю на своєму полі (І. Нечуй-Левицький). 9. Біліє гречка наче хтось розіслав шматки полотна (О. Корнійчук). 10. Якщо прийде журба то не думай її рознести у веселощах бучних... (Л. Українка). 11. Де плачуть там немає вже краси (П. Грабовський). 12. Чоловік дав завдаток, розказав куди завезти ялинку і пішов (М. Коцюбинський). 13. Село одним кінцем западало до луків які тяглися на десятки кіломет рів (П. Панч). 14. Ясень віти простягає щоб обняти срібну хвилю (О. Олесь).
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".