391 Прочитайте. Випишіть із тексту цитати. Поясніть уживання розді- лових знаків.
ПОЕТИЧНІ ФОРМИ ВАСИЛЯ СТУСА
Експресивно-смислове повторення певних значущих для
поета дієслів (прориватися, яріти), улюблених настроєво-екс-
пресивних епітетів. Ціле гніздо новотворів із «само» само-
біль, самозамкнення, самопощезання тощо. Дуже специфіч-
ний для поета повтор-градація, повтор-вичерпання одного або
близьких за значенням слів («ти ж тіні тінь») ті «бароково
екстатичні нагнітання... близькозначних слів» (Ю. Шевельов).
Специфічно Стусова префіксація — з тією ж метою нагнітання,
емоційного вичерпання, доведення до крайньої міри збільшен-
ня або зменшення («до найменшого падіння»), улюблене ним
«все» перед дією, ознакою («всепроривайся», «на цих всебі-
дах», «усевитончуваний зойк» типово Стусова емфатично
наснажена словоформа). Клична форма, застосована до понять,
абстрактних категорій, неживих предметів («Здрастуй, бідо
моя чорна»).
Попри загалом традиційні поетичні форми, яким Стус віддає
перевагу, його не можна вважати поетом власне традиційним.
Чимало його віршів явно належать до так званої герме-
тичної поезії і «Молочною рікою довго плив», і «Змагай,
знеможений життям» та й такий шедевр, як «Гойдається
вечора зламана віть» тощо. Ступінь герметичності в кожному
конкретному випадку різний, та загалом то поезія складна
й рафінована, поезія для втаємничених «хай святиться ця
маячня...».
Свого «Птаха душі» Стус характеризував як збірку «від-
чайдушно-прозову», майже без пафосу, нeримовану, сумно-
спокійну, без надриву, стоїчну. Себто поет умів бути різним,
і форма задавалася станом душі, потребою художнього само-
вираження.
Ім'я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник на-
ціонального пробудження й самоусвідомлення, стало символом
духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання влас-
не поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише
в українському літературному контексті (М. Коцюбинська).
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила
Вважається, що ім’я Олександр поєднує в собі два інших чоловічих імені: «andres» і «alexeo». Таким чином, в значенні імені Олександр об’єднані два поняття: «алекс» в перекладі з грецького означає «захищає», а «андрос» – «оберіг». Не дивно, що таке відоме, красиве і звучне ім’я носили багато великі люди. В іншій трактовці ім’я Олександр означає «мужній захисник».
Походження імені ОлександрІсторики досі ведуть суперечки на тему походження імені Олександр – версій на цей рахунок існує досить багато. Як свідчить найбільш поширена, ім’я Олександр прийшло до нас із стародавньої Греції. Потім воно поширилося у Візантії, Римі та європейських країнах, а в Х-ХІ століттях дійшло і до Русі.