Записати слова, знявши риску. (1б.) Зо/зла, де/небудь, в/двічі, що/най/сильніше, без/кінця, дарма/що,час/від/часу, поза/торік, яко/мога, по/перше, всього (на) всього, як (не) як, де (не) де, віч (на) віч, сама (самотою), пліч (о) пліч, (по) своєму, рік (у) рік, раз (у) раз, хоч (не) хоч, (будь) де, день (у) день, багато (багато), з діда (прадіда)
Я вдячний матері за те…
Мати – це безмежне слово, і для кожного з нас воно означає найріднішу людину.
Всім нам мати дає життя, вона відкриває перед нами весь світ, сповнений любові і добра.
Ще змалку мама для нас є найпершим і найближчим другом і порадником. Завжди до в біді доброю порадою, вислухає в лиху годину. Скільки можна ніжних слів сказати про найріднішу людину. Мені подобається, коли вона весела, життєрадісна. Я вдячний матері за те, що з'явився на цей світ, пізнав його. Вона відкрила переді мною безмежні стежки, дала настанову щодо вибору правильного шляху в житті. Головне – правильно скористатись материнськими порадами і обрати потрібний напрямок.
Я вдячний їй за те, що вона робить. Я дуже люблю свою маму.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.