Сліди війни в моїй родині Про фронтовиків, які пройшли всю війну й зустріли перемогу біля стін Рейхстагу сказано дуже багато, зібрано й записано безліч цікавого, героїчного матеріалу. Та чомусь рідко ми згадуємо тих бійців, яких ворожі кулі і снаряди зробили каліками в перші ж дні війни. Які відчули на собі розпач відступів, гіркоту поразок. Через каліцтва, отримані в перших сутичках з фашистами, вони не змогли взяти участь в великому переломі, який стався під Сталінградом, а тим паче дійти до Берліна і насолодитися п'янким почуттям перемоги. Хотілося б розказати про людей, які, на мою думку, заслуговують на нашу пам'ять і повагу та показати це на прикладі життя мого прадіда Гончаренка Анатолія Єрофейовича. Гончаренко А.Є. народився 5 березня 1919 року в селі Вербівка в хліборобській родині Гончаренків Єрофія та Марії. Анатолій був старшим із восьми дітей. Сім'я жила бідно. Чоботи були одні на всіх та й окремий одяг носили по черзі. Про голод 1932-33 років тринадцятирічний Анатолій запам'ятав дуже добре. З горем пополам хлопець закінчив шість класів і пішов працювати в місцевий колгосп ковалем. Весною 1937 року був призваний до лав Радянської Армії. Службу розпочав на кордоні з Латвією рядовим солдатом. Військову присягу прийняв у січні 1939 р. Пройшовши навчання по підготовці молодшого командного складу, отримав звання старшого сержанта. З травня 1939 р. по червень 1940 р. був командиром відділення на прикордонній заставі. Війну зустрів у званні старшини . Про початок війни прадід згадував так: Усе трапилося на світанку. Антон крізь сон почув жахливий і такий знайомий звук. Знайомий, бо напередодні разом з товаришами чув його далекий відгомін. А тепер так близько! А тільки вчора командир перед строєм виголосив: "Не панікувати! Війни не буде! Не вірте підступним чуткам". Швидко зіскочивши з ліжка, Антон почав одягатися. Оглянувся: навкруг вирувала паніка. Напівроздягнені бійці хапали зброю і вибігали надвір. Не діждавшись командира, Антон теж попрямував за всіма. Жах охопив хлопця: земля стугоніла від вибухів, здіймалася вогненними кусками і опадала, накриваючи вбитих і поранених. Переборовши розпач і страх, він почав діяти. Насамперед зупиняв бійців, охоплених панікою, і наказував бігти в укриття та збиратися біля командира, адже сам був сержантом і відчував відповідальність за кожного підлеглого. Потім, взявши сміливіших, поповз до поранених. Багатьох врятувати не вдалося. Порахувавши бійців, спроможних іти й нести безпомічних, комбат віддав наказ відступати. Пайки швидко скінчилися, бо в паніці було захоплено їх дуже мало. Поранені просили води. На перев'язки хлопці віддавали спідню білизну. Тож було вирішено зупинитися в першому населеному пункті. Це було село. Так до болю й щему схоже на рідну Вербівку, де залишилося семеро братів і батьки. А ще Галинка. Рідна, єдина, його кохана, задля якої він готовий пройти крізь пекло, якби тільки їй було добре, аби її очі світилися щастям. Німці наступали стрімко. І знову наказ "відступати". Йшли без зброї. Розпач не давав Антону дихати на повні груди. Коли зупинилися в якомусь невеличкому містечку і отримали наказ "розташовуватись та відпочивати", він навіть не оглянувся, щоб вкотре порахувати своїх товаришів, бо знав і так: живих залишилось мало. Саме число він не хотів промовляти ні в слух, ні подумки. Медаль "Захисту Вітчизни" – 1999 р. Прадід прожив довге, але нелегке життя. За це йому низький уклін і щира повага. В лютому 2009 р. Гончаренко А.Є. помер, не доживши кілька днів до свого 90-річчя.
Школа – наш другий дім, в якому ми проводимо більшу частину свого часу. Як ми знаємо, у сфері освіти України пройшла шкільна реформа. Зміни розпочалися з вересня 2018-2019 навчального року. Ми готові до змін на краще. Нова українська школа запрацювала з новими партами, класними кімнатами, сучасним обладнанням. Головна будівля нашої школи має новий дах та фасад.
Школа починається зі шкільного подвір’я. Вона повинна бути осередком культури, її зовнішній вигляд повинен бути красивим та зручним не тільки всередині, а й ззовні. Але вигляд сьогоднішнього нашого шкільного подвір’я бажає бути кращим.
Втілення в життя цього проекту дозволить забезпечити комфортні умови пересування учнів і працівників територією школи. Проектом передбачено:
створення тематичного дизайну подвір’я школи за до сучасного покриття; зробити доріжки та замінити старе асфальтоване покриття на тротуарну плитку;
створити зони відпочинку та фізичного розвитку: встановити спортивний комплекс для дітей початкових класів; шкільний парк перетворити на зону молодіжного відпочинку для дітей протягом шкільних перерв і в позашкільний час;
встановити лавки, альтанки;
зробити озеленення шкільної території більш сучасним і красивим;
побудувати Літню сцену для проведення святкових лінійок, загальношкільних заходів, які проходять в нашій школі.
Це все надасть ошатного вигляду шкільному подвір’ю.
Очікувані результати проекту:
– створення позитивного іміджу закладу через покращення естетичного вигляду шкільного подвір’я під час проведення районних, міських заходів;
– одночасна участь близько 500 учнів та педагогів школи у масових заходах на шкільному подвір’ї;
– зонування пришкільної території з виокремленням зони відпочинку та фізичного розвитку для дітей початкових класів та перетворення шкільного парку на зону молодіжного відпочинку для учнів середніх та старших класів;
– екологічне виховання учнів школи через сучасне озеленення та ландшафтний дизайн шкільної території матиме більш прикладний характер;
– організоване та безпечне дозвілля для 60 вихованців шкільних груп подовженого дня на благоустроєному майданчику.
Обсяг коштів та джерела фінансування: —————-
2. Докладний опис проекту.
2.1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект:
Основною проблемою, на вирішення якої направлено проект, є невідповідність існуючого стану облаштування шкільного подвір’я сучасним естетичним вимогам та вимогам з благоустрою, а також відсутність на території школи можливості проводити загальношкільні заходи на свіжому повітрі у комфортних умовах.
У закладі постійно здійснюються заходи щодо покращання матеріально-технічного стану приміщень та створення комфортних умов перебування для учнів та вчителів. Але, більш ніж за півстоліття свого існування у закладі зносилось та потребує оновлення покриття та естетичне оформлення шкільного подвір’я.
Потрапивши на територію школи можна побачити: заасфальтований майданчик, який дуже пошкоджений. Через шкільне подвір’я пролягає декілька доріжок, які частково були відремонтовані, але не відповідають вимогам безпеки життєдіяльності та сучасного креативного простору. Це непокоїть батьків та педагогів, адже щоденно по шкільному майданчику рухаються 445 школярів та працівники школи, значна кількість відвідувачів.
Саме тому ініціативна група учнів школи вважає, що впровадження елементів життєвої урбаністики в естетичне облаштування та благоустрій шкільного подвір’я шляхом зонування є актуальним для сучасного закладу освіти, яким є наша школа. Інноваційною складовою проекту є залучення учнів середньої та старшої школи до процесу створення тематичного та ландшафтного дизайну шкільного подвір’я, що надасть можливість дітям реалізувати свої творчі здібності та інтереси, а навчання матиме прикладний характер.
Цільова аудиторія/цільові групи проекту:
1. Первинною цільовою аудиторією, яка безпосередньо зацікавлена у втіленні проекту є учні, батьки та педагоги Березнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, які в результаті реалізації проекту отримають можливість проводити різноманітні тематичні освітні, виховні заходи на сучасному шкільному подвір’ї. Залучення учнів середньої та старшої школи до процесу створення тематичного та ландшафтного дизайну шкільного подвір’я надасть можливість дітям реалізувати свої творчі здібності та інтереси.
Сліди війни в моїй родині Про фронтовиків, які пройшли всю війну й зустріли перемогу біля стін Рейхстагу сказано дуже багато, зібрано й записано безліч цікавого, героїчного матеріалу. Та чомусь рідко ми згадуємо тих бійців, яких ворожі кулі і снаряди зробили каліками в перші ж дні війни. Які відчули на собі розпач відступів, гіркоту поразок. Через каліцтва, отримані в перших сутичках з фашистами, вони не змогли взяти участь в великому переломі, який стався під Сталінградом, а тим паче дійти до Берліна і насолодитися п'янким почуттям перемоги. Хотілося б розказати про людей, які, на мою думку, заслуговують на нашу пам'ять і повагу та показати це на прикладі життя мого прадіда Гончаренка Анатолія Єрофейовича. Гончаренко А.Є. народився 5 березня 1919 року в селі Вербівка в хліборобській родині Гончаренків Єрофія та Марії. Анатолій був старшим із восьми дітей. Сім'я жила бідно. Чоботи були одні на всіх та й окремий одяг носили по черзі. Про голод 1932-33 років тринадцятирічний Анатолій запам'ятав дуже добре. З горем пополам хлопець закінчив шість класів і пішов працювати в місцевий колгосп ковалем. Весною 1937 року був призваний до лав Радянської Армії. Службу розпочав на кордоні з Латвією рядовим солдатом. Військову присягу прийняв у січні 1939 р. Пройшовши навчання по підготовці молодшого командного складу, отримав звання старшого сержанта. З травня 1939 р. по червень 1940 р. був командиром відділення на прикордонній заставі. Війну зустрів у званні старшини . Про початок війни прадід згадував так: Усе трапилося на світанку. Антон крізь сон почув жахливий і такий знайомий звук. Знайомий, бо напередодні разом з товаришами чув його далекий відгомін. А тепер так близько! А тільки вчора командир перед строєм виголосив: "Не панікувати! Війни не буде! Не вірте підступним чуткам". Швидко зіскочивши з ліжка, Антон почав одягатися. Оглянувся: навкруг вирувала паніка. Напівроздягнені бійці хапали зброю і вибігали надвір. Не діждавшись командира, Антон теж попрямував за всіма. Жах охопив хлопця: земля стугоніла від вибухів, здіймалася вогненними кусками і опадала, накриваючи вбитих і поранених. Переборовши розпач і страх, він почав діяти. Насамперед зупиняв бійців, охоплених панікою, і наказував бігти в укриття та збиратися біля командира, адже сам був сержантом і відчував відповідальність за кожного підлеглого. Потім, взявши сміливіших, поповз до поранених. Багатьох врятувати не вдалося. Порахувавши бійців, спроможних іти й нести безпомічних, комбат віддав наказ відступати. Пайки швидко скінчилися, бо в паніці було захоплено їх дуже мало. Поранені просили води. На перев'язки хлопці віддавали спідню білизну. Тож було вирішено зупинитися в першому населеному пункті. Це було село. Так до болю й щему схоже на рідну Вербівку, де залишилося семеро братів і батьки. А ще Галинка. Рідна, єдина, його кохана, задля якої він готовий пройти крізь пекло, якби тільки їй було добре, аби її очі світилися щастям. Німці наступали стрімко. І знову наказ "відступати". Йшли без зброї. Розпач не давав Антону дихати на повні груди. Коли зупинилися в якомусь невеличкому містечку і отримали наказ "розташовуватись та відпочивати", він навіть не оглянувся, щоб вкотре порахувати своїх товаришів, бо знав і так: живих залишилось мало. Саме число він не хотів промовляти ні в слух, ні подумки. Медаль "Захисту Вітчизни" – 1999 р. Прадід прожив довге, але нелегке життя. За це йому низький уклін і щира повага. В лютому 2009 р. Гончаренко А.Є. помер, не доживши кілька днів до свого 90-річчя.
Объяснение:
Школа – наш другий дім, в якому ми проводимо більшу частину свого часу. Як ми знаємо, у сфері освіти України пройшла шкільна реформа. Зміни розпочалися з вересня 2018-2019 навчального року. Ми готові до змін на краще. Нова українська школа запрацювала з новими партами, класними кімнатами, сучасним обладнанням. Головна будівля нашої школи має новий дах та фасад.
Школа починається зі шкільного подвір’я. Вона повинна бути осередком культури, її зовнішній вигляд повинен бути красивим та зручним не тільки всередині, а й ззовні. Але вигляд сьогоднішнього нашого шкільного подвір’я бажає бути кращим.
Втілення в життя цього проекту дозволить забезпечити комфортні умови пересування учнів і працівників територією школи. Проектом передбачено:
створення тематичного дизайну подвір’я школи за до сучасного покриття; зробити доріжки та замінити старе асфальтоване покриття на тротуарну плитку;
створити зони відпочинку та фізичного розвитку: встановити спортивний комплекс для дітей початкових класів; шкільний парк перетворити на зону молодіжного відпочинку для дітей протягом шкільних перерв і в позашкільний час;
встановити лавки, альтанки;
зробити озеленення шкільної території більш сучасним і красивим;
побудувати Літню сцену для проведення святкових лінійок, загальношкільних заходів, які проходять в нашій школі.
Це все надасть ошатного вигляду шкільному подвір’ю.
Очікувані результати проекту:
– створення позитивного іміджу закладу через покращення естетичного вигляду шкільного подвір’я під час проведення районних, міських заходів;
– одночасна участь близько 500 учнів та педагогів школи у масових заходах на шкільному подвір’ї;
– зонування пришкільної території з виокремленням зони відпочинку та фізичного розвитку для дітей початкових класів та перетворення шкільного парку на зону молодіжного відпочинку для учнів середніх та старших класів;
– екологічне виховання учнів школи через сучасне озеленення та ландшафтний дизайн шкільної території матиме більш прикладний характер;
– організоване та безпечне дозвілля для 60 вихованців шкільних груп подовженого дня на благоустроєному майданчику.
Обсяг коштів та джерела фінансування: —————-
2. Докладний опис проекту.
2.1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект:
Основною проблемою, на вирішення якої направлено проект, є невідповідність існуючого стану облаштування шкільного подвір’я сучасним естетичним вимогам та вимогам з благоустрою, а також відсутність на території школи можливості проводити загальношкільні заходи на свіжому повітрі у комфортних умовах.
У закладі постійно здійснюються заходи щодо покращання матеріально-технічного стану приміщень та створення комфортних умов перебування для учнів та вчителів. Але, більш ніж за півстоліття свого існування у закладі зносилось та потребує оновлення покриття та естетичне оформлення шкільного подвір’я.
Потрапивши на територію школи можна побачити: заасфальтований майданчик, який дуже пошкоджений. Через шкільне подвір’я пролягає декілька доріжок, які частково були відремонтовані, але не відповідають вимогам безпеки життєдіяльності та сучасного креативного простору. Це непокоїть батьків та педагогів, адже щоденно по шкільному майданчику рухаються 445 школярів та працівники школи, значна кількість відвідувачів.
Саме тому ініціативна група учнів школи вважає, що впровадження елементів життєвої урбаністики в естетичне облаштування та благоустрій шкільного подвір’я шляхом зонування є актуальним для сучасного закладу освіти, яким є наша школа. Інноваційною складовою проекту є залучення учнів середньої та старшої школи до процесу створення тематичного та ландшафтного дизайну шкільного подвір’я, що надасть можливість дітям реалізувати свої творчі здібності та інтереси, а навчання матиме прикладний характер.
Цільова аудиторія/цільові групи проекту:
1. Первинною цільовою аудиторією, яка безпосередньо зацікавлена у втіленні проекту є учні, батьки та педагоги Березнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, які в результаті реалізації проекту отримають можливість проводити різноманітні тематичні освітні, виховні заходи на сучасному шкільному подвір’ї. Залучення учнів середньої та старшої школи до процесу створення тематичного та ландшафтного дизайну шкільного подвір’я надасть можливість дітям реалізувати свої творчі здібності та інтереси.