Якый смисл закладено. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.Кожна грубість починається зі слабкості.Те, що зрозуміло, потрібно з'ясувати. Краса врятує світ.Доля допомагає сміливим.Машина часу. ОЦЕНЮ В 5 ЗВЁЗД
Що ж таке, якось галасно на дворі. Невже щось сталося? - Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити! Усі начали ще голосніше співати своїм співом. - Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали. - Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір? - Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла. Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина. - Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка. - Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон. Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.
Одного разу зі мною сталася неприємна пригода. Мами не було вдома, і я вирішив приготувати суп. Швиденько взявся до роботи, пригадуючи, як це вправно робить мама. Спочатку зварив м’ясо, потім додав до нього картоплю. Окремо зробив заправку для супу, підсмаживши цибулю та моркву на сковорідці. Але найцікавіше було потім. Укинувши в готовий суп заправку, я додав зелень. Потім згадав, що мама кидає в каструлю із супом ще й перець. Обережно взяв в руки пакетик і посипав у суп. Від мої невправних рухів перець потрапив до каструлі весь. «Нічого страшного», — подумав я, там же його зовсім не видно.
- Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити!
Усі начали ще голосніше співати своїм співом.
- Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали.
- Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір?
- Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла.
Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина.
- Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка.
- Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон.
Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.
Одного разу зі мною сталася неприємна пригода. Мами не було вдома, і я вирішив приготувати суп. Швиденько взявся до роботи, пригадуючи, як це вправно робить мама. Спочатку зварив м’ясо, потім додав до нього картоплю. Окремо зробив заправку для супу, підсмаживши цибулю та моркву на сковорідці. Але найцікавіше було потім. Укинувши в готовий суп заправку, я додав зелень. Потім згадав, що мама кидає в каструлю із супом ще й перець. Обережно взяв в руки пакетик і посипав у суп. Від мої невправних рухів перець потрапив до каструлі весь. «Нічого страшного», — подумав я, там же його зовсім не видно.
Объяснение: