Визначте тип зв’язку у реченнях •Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну;
•Щаслива ти, дорого, якою ми ідем, і пісня та щаслива, що в серці ми несем;
•Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце приміряло німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.
•Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.;
•Споконвіку в народі побутує думка: хто першим побачить цвіт ліщини, тому весь вік посміхатиметься щастя.;
•Жодна мова ніколи не розвивається ізольовано; вона завжди зазнає більшого чи меншого впливу інших мов, і сама впливає на мови, які так чи інакше контактують з нею.

На дуже далекій Півночі, де Зима панує цілий рік, і живуть там невеликі снігові люди, було Снігове містечко.
А чого снігове?
Бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.
Так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.
Та їм зовсім не було холодно.
Щоб зігрітися, вони пили тепле какао.
А вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.
Для цього Дід Мороз, який жив неподалік, присилав їм в'язанки дрів. А снігові люди у знак подяки допомагали дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків.
Вони навіть влаштували собі велику майстерню. Саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках.
Так тривало багато років, поки одного разу напередодні Нового Року не трапилась біда - Дід Мороз захворів. І не просто захворів, а взагалі залишився без сил.
А сталось так тому, що діти забули про Новий Рік і не написали листів з бажаними подарунками.
Тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу.
Снігові люди не знали, чим до Діду Морозу.
Аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про Новий Рік, Діда Мороза і подарунки.
Мешканці міста працювали кілька днів. Вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір'ї кожного будинку була своя снігова баба.
Наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. Адже всі забули, що свята наближаються.
Пора писати Діду Морозу листи з проханням про подаруночки!
Ось так дівчатка і хлопчики згадали про Новий Рік. А посланців Діда Мороза - білих сніговиків вони оберігали до самої весни.
У сніговому містечку життя продовжувалось - люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки.
Так, мабуть, і зараз відбувається.

Жила - була берізка, і були у неї друзі: ялиночка і сосонка. Одного разу друзі вирішили відправитися в подорож. Зібралися, і вже хотіли йти, але не змогли. Адже у них корені приросли до землі корені. Засмутилися вони, що не можуть йти. Тоді вони придумали план, щоб їх листочки полетіли в дорогу. З листочків берізки побудували човник і вітрила, а з хвоинок зробили щогли. І поніс вітер кораблик в подорож.Через декілька днів вони повернулися. Розповіли листочки деревам усе, що бачили. І жили вони добре і дружно.