Визначте смислові відношення між предикативними час тинами складносурядних речень. 1. Був Твердохліб середнього зросту, міцно збитий, але не огрядний. (I. Цюпа) 2. А мати хоче научати, так соловейко не дае. (Т. Шевченко) 3. Кобза дзвеніла у тихе надвечір'я і то ро котала, як грім, то промовляла тихим жалем... (Гр. Тютюнник) 4. Ні з чим іншим, тiльки з красою весняних розквітлих садків може зрівнятись оцей повитий зимовими чарами ліс. (О. Гон чар) 5. Б'ють кропом у ніздрі осінні базари, і яблука тяжко на зиму пашать. (І. Драч) 6. Рипнули двері, і на порозі виросла незнайома постать. (Н. Рибак) 7. Так іде день, і так заходить вечір. (Б. Харчук)
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Сьогодні мати почала дiставати з комори, з-зі скринi, навiть з полиці за божницею свої вузлики. В них лежало все насіння: огiрки, квасоля бiла, горох, кукурудза жовта й червона капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, соняшник і ще всяка всячина.
Мати перебирала своє добро, хвалилася його силою і вже мабуть бачила себе в городi посеред лiта. Я теж у думках забирався в горох або нахиляв до себе спiвучi макiвки.
Мати перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, маковий цвiт і калину.