Телефонна розмова -привіт,як справи -привіт,дуже гарно я як раз тільки що приїхав з київського музею авіації. -ого а можеш розповісти про нього? -авжеш, урочисте відкриття відбулося 30 вересня 2003 року напередодні святкування 100-річчя світової авіації та 80-річчя авіації україни. музей розміщується на території колишньої навчально-авіаційної бази київського інституту інженерів цивільної авіації.за кількістю дослідних і одиничних бортів музей є шостим у світі і другим за величиною колекції в пострадянських країнах – більше лише в російському моніно. у музеї можна побачити перший дослідний іл-86, другий дослідний перший серійний іл-18, перший серійний ту-130, передсерійний ту-134, а також ту-22м0 з дослідної серії та інші.на території площею 20 гектарів зібрано понад 70 експонатів: гелікоптерів, ракетоносців, винищчувачів, навчально-тренувальних тапасажирських літаків. -ну нічого собі, а як ті це запамятав? -память гарна! -а ти фотаграфував літаки? -звісно! там були ан-2,ан-24,іл-76,якщо хочеш можу відправити тобі фотографії. -буду вдячним,якщо відправиш. -лови,ну гаразд бувай. -і,бувай.
.У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.
