Її розповідь була гарна й сумна водночас.Оленка розповіла, що дідусь Василь втратив свою руку , коли рятував свого молодшого братика від пожежі. Кілька десятків років тому, будинок , де жив дідусь, спалахнув, внаслідок короткого замикання. В цей час там був малий Максим, що грався іграшками.А Василь Іванович вийшов за хлібом до магазину, а коли прийшов , то побачив велике скупчення людей і густу завісу сірого диму перед його будинком. І він, згадавши , що вдома залишився брат, кинувся рятувати Максима, проте отримав безліч опіків,а ліву руку довелося ампутувати.Певно, нелегко йому довелося.Зате , Василь Іванович й Максим Іванович залишилися вірними друзями й до сьогодні.А дідусь саме чекає на приїзд брата.Цю історію він сам їй розповів, коли дівчинка допомагала йому по господарству. А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого. Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.
Ледь сніжок розтане в полі Розіллється на приволлі Синьоокая ріка, На зелені берега В лісі птахи запанують, Білки теж захазяйнують. А маленькі лосенята Відчайдушнії близнята Поставали на копитця Та й побігли до водиці. Сірий вовчик тут і там Коїть в лісі безлад й гам. Наполохані зайчата Виглядають маму й тата. А сороки-молодці Всім трублять, в усі кінці Що весна уже в дорозі А зима вже на порозі І вони весни гінці Рижохвостая лисиця зовсім вовка не боїться. з лисенятком походжає уму-разуму навчає. вчить малечу полювати собі їжу добувати. ну а дятел – лікар лісу. скинув лише дуб завісу вже він тут як тут мерщій починає стукіт свій. Та важніший всіх кабан Веде лісом ,,караван,, Із маленьких кабанців Його дочок і синів. Всіх малеча зустрічає А зиму проводжає.
А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого.
Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.
Розіллється на приволлі
Синьоокая ріка,
На зелені берега
В лісі птахи запанують,
Білки теж захазяйнують.
А маленькі лосенята
Відчайдушнії близнята
Поставали на копитця
Та й побігли до водиці.
Сірий вовчик тут і там
Коїть в лісі безлад й гам.
Наполохані зайчата
Виглядають маму й тата.
А сороки-молодці
Всім трублять, в усі кінці
Що весна уже в дорозі
А зима вже на порозі
І вони весни гінці
Рижохвостая лисиця
зовсім вовка не боїться.
з лисенятком походжає
уму-разуму навчає.
вчить малечу полювати
собі їжу добувати.
ну а дятел – лікар лісу.
скинув лише дуб завісу
вже він тут як тут мерщій
починає стукіт свій.
Та важніший всіх кабан
Веде лісом ,,караван,,
Із маленьких кабанців
Його дочок і синів.
Всіх малеча зустрічає
А зиму проводжає.