В склянку з водою вкинули грудочку ґрунту. З грудочки виходять бульбашки. Це свідчить про наявність повітря у ґрунті. Розмішуємо ґрунт в склянці . На дно осіли глина, пісок, а зверху плавають шматочки корінців, стебел, листочків. Це свідчить про те, що ґрунт складається з глини, піску та перегною – відмерлих решток рослин та тварин. Поклали ґрунт в вогнетривку посудину і нагріли на вогні, тримаючи над ним холодне скло. На склі з’явилися краплини води. Це свідчить про те, що у ґрунті є вода. При подальшому нагріванні над ґрунтом з’являється димок, відчувається запах паленого листя, сміття.Це вказує на те, що в ґрунті є залишки рослин.Зі склянки, в якій розмішували ґрунт, взяли декілька крапель води на скляну пластину та нагріли над вогнем.Вода випарувалася, а на склі залишилися білі плями. Це – мінеральні солі – ще одна складова ґрунту.Вони були розчинені у воді, а коли вода при нагріванні випарилася, мінеральні солі стали помітні.
Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.
Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.
Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.
Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.
Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.
Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.
Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
Объяснение: