Який же вчинок ми вважаємо героїчним і чим він відрізняється від просто доброго вчинка? На мій погляд, героїчний вчинок - це вчинок, на який здатна не кожна людина. Подвиг на те й подвиг, що він потребує від людини чогось екстраординарного.
Наприклад, перевести стареньку бабусю або сліпу людину через вулицю - це добрий вчинок, але не подвиг. А от уяви собі: ти переводиш людину через вулицю на зелений сигнал світлофора, і тут раптово на великій швидкості до вас наближається авто. Ти встигнеш відстрибнути сам, але безпомічна людина не встигне. І ось, якщо ти не залишиш її, а витратиш дві дорогоцінні секунди, щоб відштовхнути людину зі шляху автівки - це буде героїчний вчинок. Я вважаю саме так, бо всі ми цінуємо життя і ризикувати загинути самому, щоб врятувати іншого - це, на мій погляд, героїчний вчинок.
Мій день народження! Нарешті настав цей чудовий день.Так довго я його чекав,щитав по-календарю дні і ось він настав -мій день народження.Зарання я зробив за запросив моїх друзів,попросив батьків про торт,Який я мрію,щоб був у мене.Я дуже мріяв,щоб моє свято було найкраще серед усіх в моєму класі. Мої батьки запитали ,яке я хочу ,щоб у мене було свято.Багато шариків,друзів,подарунків.ми вирішили робити моє день народження у домашній обстановці.ГАрно прикрасили дім,запросили клоунів та фокусників. Якось рано я проснувся і мої батьки,бабуся та дідусь,уввійшли в мої кімнату зі словами:"З днем народження!Вітаємо!"Багато подарунків,а шариків...стільки скільки я мріяв.Я був найщасливішою дитиною у світі. Коли я прийшов у школу,у мене було таке відчуття ,що про моє свято всі забули.Я уввійшов в клас,де в мене мав бути перший урок,всі мої однакласники були вже там разом з класним керівником вони на весь клас закричали:"З Днем народження".Як мені було приємно... Ось і настав кінець цього чудового дня,я таак за сумував,але мої бутьки влаштували вечірку,запросивши моїх друзів та одноклассників.Багато подарінків мені подарували і я побачив нарешті довгоочікуваний телефон.Я дуже люблю це свято.
Наприклад, перевести стареньку бабусю або сліпу людину через вулицю - це добрий вчинок, але не подвиг. А от уяви собі: ти переводиш людину через вулицю на зелений сигнал світлофора, і тут раптово на великій швидкості до вас наближається авто. Ти встигнеш відстрибнути сам, але безпомічна людина не встигне. І ось, якщо ти не залишиш її, а витратиш дві дорогоцінні секунди, щоб відштовхнути людину зі шляху автівки - це буде героїчний вчинок. Я вважаю саме так, бо всі ми цінуємо життя і ризикувати загинути самому, щоб врятувати іншого - це, на мій погляд, героїчний вчинок.
Нарешті настав цей чудовий день.Так довго я його чекав,щитав по-календарю дні і ось він настав -мій день народження.Зарання я зробив за запросив моїх друзів,попросив батьків про торт,Який я мрію,щоб був у мене.Я дуже мріяв,щоб моє свято було найкраще серед усіх в моєму класі.
Мої батьки запитали ,яке я хочу ,щоб у мене було свято.Багато шариків,друзів,подарунків.ми вирішили робити моє день народження у домашній обстановці.ГАрно прикрасили дім,запросили клоунів та фокусників.
Якось рано я проснувся і мої батьки,бабуся та дідусь,уввійшли в мої кімнату зі словами:"З днем народження!Вітаємо!"Багато подарунків,а шариків...стільки скільки я мріяв.Я був найщасливішою дитиною у світі.
Коли я прийшов у школу,у мене було таке відчуття ,що про моє свято всі забули.Я уввійшов в клас,де в мене мав бути перший урок,всі мої однакласники були вже там разом з класним керівником вони на весь клас закричали:"З Днем народження".Як мені було приємно...
Ось і настав кінець цього чудового дня,я таак за сумував,але мої бутьки влаштували вечірку,запросивши моїх друзів та одноклассників.Багато подарінків мені подарували і я побачив нарешті довгоочікуваний телефон.Я дуже люблю це свято.