Українським соловейком назвав дмитро гнатюк ніну матвієнко. і справді, у неї неповторний фольклорний стиль співу. ніна - дуже тонка душа, завжди безпосередня у своєму співі. сольний спів матвієнко своєрідний, оригінальний, він, як чисте раннє повітря, непомітно проникає в серце, зачаровуючи магією мякого голосу, глибиною почуттів і трагізмом людським. співачка майже ніколи не повторює один і той же репертуар. майстерністю народної артистки україни, лауреата державної премії імені тараса григоровича шевченка, ніною матвієнко захоплювалися у багатьох країнах світу: франції. канаді, мексиці та інших, - але найбільшої глибини сягнула співачка у виконанні народної пісні. на відміну від багатьох естрадних співаків вона живе піснею, глибоко переживає під час співу, співає серцем своїм щедрим таким. її народність бере витоки з історії отчого краю, його легенд і , від мудрої селянської філософії, в основі якої - розум, доброта, внутрішній протест проти неправди. прислухайтесь, як співає ніна матвієнко, і ви станете щедрішими, чистішими у помислах і ділах своїх.
У мене є кішка. Кличуть її Сюзанна. Вона вже доросла кішка, їй біля двох років. У неї темно-сіра спинка, рожевий животик, шийка темно-рожева, носик чорненький, вуси довгі, хвостик димчастий. Наша Сюзи - незвичайна кішка, у неї небагато приплющений ніс і дуже довга вовна. Мама говорить, що вона перської породи. Кішка любить лежати на телевізорі й дивитися у вікно. Іноді Сюзи лежить на підвіконні, повісивши лапу на фіранку, і спить. Іноді вона любить пограти з паперовим мячиком або моїми ногами. Більше всіх вона любить маму!
