Укажіть речення зі складним іменним присудком. А Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їно. (Д. Павличко)
Б Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей. (М. Рильський)
В З лотоків летять діаманти, млиновеє коло шумить. (Леся Українка)
Г Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу. (О. Кобилянська)

1. Просте:яри (що роблять?)підповзають,розповідне,неокличне,двоскладне,поширене,повне,ускладнене  дієприкметниковим зворотом(зарослі осикою та ліщиною).
2. Просте:тблискавка(що зробила?) влучила,розповідне,неокличне,двоскладне,поширене,повне,ускладнене :дієприслівниковим зворотом(зламавши й обвугливши верхівку),відокремленою уточнювальною обставиною часу(під час грози).
3.Просте:грушка(що робила?)падала,розповідне,неокличне,двоскладне,поширене,повне,ускладнене дієприслівниковим зворотом(передчасно пожовтівши).

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.