У яких реченнях допущено пунктуаційну помилку?
А) Сувої чорного диму знялися над догораючим велетнем. Б) Підвівшись пружно на стременах вершник сперся руками на високу луку сідла. В) Отже, одного вечора, втомившись лежав Михайло на траві у пасіці і дививсь у небо. Г) Довкола сплять, порозкидавшись, десятки його легенів. (відповідей може бути декілька)
ответ:У театр ходжу 3-4 рази на місяць. Звичайно, бувають місяці, коли вдається частіше, але трапляється і навпаки.
Театр люблю з дитинства, переважно через можливість гати наживо за грою акторів. Це як захоплива кінострічка, але без дублів і права на помилку. Я часто порівнюю це з фотозйомкою на плівку: ти маєш один кадр і повинен його не зіпсувати. Мені подобається те, як акторам, режисерам і решті, хто працює над створенням вистави, вдається без особливих спецефектів, іноді навіть без декорацій, витворити цілий світ.
Ходжу в різні театри і навіть намагаюся відвідувати театри в інших містах, коли подорожую. Завжди беру з собою друзів, мабуть, переважно тому, що люблю ділитися емоціями. Нерідко збираю великі компанії, люблю залучати людей до цієї культури.
Театр Франка став моїм улюбленим давно, ще з підліткових років. Тоді він аж запав у душу, особливо коли я вперше побачила на сцені Богдана Сильвестровича (Богдан Ступка – ред.). Тепер важко сказати, чому він улюблений, мені подобаються й інші театри. Мабуть, театр Франка – це як перша закоханість, залишилося багато теплих спогадів. Я навіть мала нагоду познайомитись і поспілкуватись зі Ступкою – це була визначна зустріч у моєму житті.
Я завжди жартую, що обираю вистави за принципом «ще не бачила». Але насправді можу відвідувати один спектакль кілька разів. Часто доводиться обирати вистави під компанію чи подію – це як обирати фільм для перегляду.
На мене стільки вистав справляли враження, що важко пригадати якусь одну. Згадується переважно щось з останнього. Наприклад, вистава «Тату ти мене любив?» в театрі «Золоті ворота». Вона вразила саме історією – життєвою і близькою – та акторами, котрі передали всі її тонкощі. Просто неймовірно, як у маленькому чорному залі, з абсолютною відсутністю декорацій, завдяки постановці та грі акторів у голові вимальовується повна картинка. Ти бачиш місце, де все відбувається, – і це ще більше персоналізує сприйняття спектаклю.
Объяснение:
- Діти, сьогодні ми знову підемо садити дерева. І мені хотілося б дізнатися, як ростуть ваші дерева, які ми посадили навесні. Розкажи нам, Вася, про своє дерево.
-Росте! Я його двічі поливав.
- Коли?
- Щодня вранці і ввечері,- відповів Вася.
Вчителька похвалила його і запитала Петю:
- А як твоє деревце?
-Усохло,- відповів хлопчик.
- Ти не поливав його?
- Поливав.
- Скільки?
- Теж двічі... Один раз в квітні, а інший раз на літніх канікулах!
Надеюсь, все правильно)