Єна поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. тут, на самому кордоні хмельниччини з буковиною, здійнялися в застиглому кам’яному танку невисокі лісисті кряжі медоборів. тут неширока скляна стрічка смотрича химерно вигнулася кільцем у глибокому каньйоні. тут уже багато століть стоїть на кам’яному півострові древнє місто кам’янець-подільський. кам’янцю судилася довга та бурхлива історія. цей важливий оборонний вузол на шляху зі східної європи до уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, великого князівства литовського, польської корони, туреччини, росії; та срср. попри це, місто по духу завжди залишалося українським. загалом же у створенні неповторного обличчя кам’янця протягом століть взяли участь представники різних народів. крім руської брами та православних церковну старому місті є петропавлівський кафедральний собор, що, дихає щирою польщизною, а ще — вірменський бастіон, татарське урочище, турецький мі звичайно ж, найбільшими складовими в культурі кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів. за польщі кам’янець був місцем ув’язнення багатьох, українських патріотів. зокрема, у фортеці тримали незламного устима кармелюка. з цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда. кажуть, коли кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати спосіб визволити його з неволі. і от, піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до петропавлівського собору панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де, як вона знала, мав знаходитися в’язень. до стріли, крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль. кажуть, що кармелюкові вдалося тоді втекти з фортеці саме завдяки цьому у бачив кам’янець і гострі козацькі шаблюки богдана хмельницького, максима кривоноса, івана богуна, петра дорошенка. кілька днів пробув у кам’янці в 1846 році тарас шевченко, мандруючи україною за завданням археографічної комісії. майже вісім місяців у часи визвольних змагань невеликий кам’янець був тимчасовою столицею української народної республіки. так дивно відобразилася на долі маленького містечка на поділлі вся історія україни. туристичний потенціал «міста на камені» багатий. його складає розкішна навколишня природа подільських товтрів, надзвичайно мальовничий каньйон річки смотрич, трикілометрова сталактитова печера «атлантида» поблизу кам’янця, архітектурні ансамблі старого міста і, звичайно, сама стара фортеця. що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою кам’янця, то аналогу їй в україні немає. туристична цінність цієї пам’ятки останнім часом стрімко зростає разом з поширенням серед європейської молоді ретро-моди на середньовічну лицарську культуру. у вихідні дні на фортечному подвір’ї відбуваються поєдинки лицарів, оглушливо стріляє невеличка гармата. щороку тут проходить лицарський турнір «золотий меч», а сам приз турніру меч — свідчить про майстерність кам’янецьких зброярів. кам’янець-подільський залишається й буде залишатися в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем
Говорят, умение хвалить себя – необходимая вещь. Но мало сказать, что ты умница (что известно окружающим), красавица (даже если так считает только твой муж), надо уметь это все красиво обосновать и написать так, чтобы это было интересно читать. Ведь если сам себя не похвалишь, может похвалить кто-то другой. И не факт, что он сделает это так, как нужно.
@Александра Руда "Столица"
Желание похвалить себя - вполне естественное. Это подтверждают даже гарвардские ученые, которые утвержадют, что разговоры о себе доставляют нам такое же удовольствие, как вкусная еда, получение зарплаты и даже секс. Но важно различать искреннее желание поделиться радостью и попытку самоутвердиться. Чрезмерное бахвальство тоже не есть хорошо. Другие люди легко считывают, когда человек делиться успехом, а когда хвалит себя незаслуженно. Ведь когда мы вкладываем в какое-то дело, в себя силы, время, энергию и получаем какой-то результат, это естественно, что возникает желание поделиться успехами с другими. И я все же считаю, что делиться достижениями нужно. Это завяление о себе, признание себя. Дело лишь в том, как себя хвалить. Только с позиции "я-молодец!" или с позиции "я-молодец" и при этом поделиться выводами, трудностями, этапами, что было сделано, как получены такие результаты, чему научил это успех и т.д.
И, оказывается, тема "Как хвалить себя, но так, чтобы успехи мотивировали других, а не вызывали зависть и желание отписаться" очень актуальна для многих. И в прямом эфире Инстаграм мы как раз и обсуждали сегодня эту тему, выполняли упражнения и применяли техник прямо по ходу эфира, а в конце участники даже получили небольшое домашнее задание
Говорят, умение хвалить себя – необходимая вещь. Но мало сказать, что ты умница (что известно окружающим), красавица (даже если так считает только твой муж), надо уметь это все красиво обосновать и написать так, чтобы это было интересно читать. Ведь если сам себя не похвалишь, может похвалить кто-то другой. И не факт, что он сделает это так, как нужно.
@Александра Руда "Столица"
Желание похвалить себя - вполне естественное. Это подтверждают даже гарвардские ученые, которые утвержадют, что разговоры о себе доставляют нам такое же удовольствие, как вкусная еда, получение зарплаты и даже секс. Но важно различать искреннее желание поделиться радостью и попытку самоутвердиться. Чрезмерное бахвальство тоже не есть хорошо. Другие люди легко считывают, когда человек делиться успехом, а когда хвалит себя незаслуженно. Ведь когда мы вкладываем в какое-то дело, в себя силы, время, энергию и получаем какой-то результат, это естественно, что возникает желание поделиться успехами с другими. И я все же считаю, что делиться достижениями нужно. Это завяление о себе, признание себя. Дело лишь в том, как себя хвалить. Только с позиции "я-молодец!" или с позиции "я-молодец" и при этом поделиться выводами, трудностями, этапами, что было сделано, как получены такие результаты, чему научил это успех и т.д.
И, оказывается, тема "Как хвалить себя, но так, чтобы успехи мотивировали других, а не вызывали зависть и желание отписаться" очень актуальна для многих. И в прямом эфире Инстаграм мы как раз и обсуждали сегодня эту тему, выполняли упражнения и применяли техник прямо по ходу эфира, а в конце участники даже получили небольшое домашнее задание