Li 14. Completează spațiile libere cu verbe la conjunctiv prezent.
a) Eu vreau ... acest film cu desene animate.
b) Ei trebuie ... regimul zilei.
c) Irina are nevoie ... la magazin.
d) Tu vrei ... acest desen animat încă o dată?
e) E necesar ca ele
diferite rebusuri.
f) Ar fi bine ca băieții ... cărțile la bibliotecă.
g) Ea poate ... lucrul la ora 8.
h) El nu poate ... acest lucru.
(a viziona, a merge, a respecta, a vedea, a duce, a rezolva, a face, a începe )
...
Відповідь:
Сьогодні модно захоплюватися європейськими цінностями, але ми пам`ятаємо Шевченківське «... і свого не цурайтеся». Українці шанують свої національні цінності та ідеали. Ми знаємо, що Україна – серце Європи, географічний центр якої – на Закарпатті, поблизу Рахова. І хоч життя наших міст, сіл і селищ поки що не на європейському рівні, ми щиро прагнемо покращення. Тому повинні починати змінювати себе, свою свідомість.
Новою владою зроблено вагомі кроки приєднання України до Європейського Союзу. Ми – молоде покоління – готуємося зробити свій внесок у розвиток нашої держави, щоб піднеси її до рівня найрозвиненіших країн Європи. Утверджуючи свободу слова, створюючи усі умови для формування у молоді демократичних, європейських цінностей, вільно розвиваючи демократію в Україні, усвідомлюючи вагомість своєї активної життєвої позиції, я переконуюся, що Україна – європейська держава, а я у ній – європеєць!
Пояснення:
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.