Наша мовна традиція сягає докняжих часів, а в період Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалось іншими мовами і збагачувало їх. Гідно подиву, що його не задушили княжі міжусобиці, не стяла ворожа шабля, не затоптали в болото кінські копита, що воно не
розвіялось у вихорі навальних орд, а залишилось сіллю землі й народу.
Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Протягом цих 73 тисяч днів мало коли світило лагідне сонце і йшли благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди були на ній багато трудівників, а ті, що були, не завше працювали ревно. Не дивно, що густо поросла вона бур'янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями вона не тільки витоптана, але й заасфальтована.
Перевірені відповіді нашими експертами дає гарантію його правильності.З кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. Смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. Проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. Але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. Цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоцій... Ох. А зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. Так, це печально. Але на мою думку, порівнювати Інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. Адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. І тому осуджувати її не правильно. А якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно. Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.
Основні етапи розвитку української мови
Наша мовна традиція сягає докняжих часів, а в період Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалось іншими мовами і збагачувало їх. Гідно подиву, що його не задушили княжі міжусобиці, не стяла ворожа шабля, не затоптали в болото кінські копита, що воно не
розвіялось у вихорі навальних орд, а залишилось сіллю землі й народу.
Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Протягом цих 73 тисяч днів мало коли світило лагідне сонце і йшли благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди були на ній багато трудівників, а ті, що були, не завше працювали ревно. Не дивно, що густо поросла вона бур'янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями вона не тільки витоптана, але й заасфальтована.
Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.