Так і знай: допоки родить жито, доки сонце в радості встає, – нашу правду й віру ще не вбито, ще вона у когось в серці є.
Щасливим був я двічі: як на сіні Мене віз батько в присмерки осінні І як відчув, що в мене в серці є Те, що належить тільки батькывщині.
Чомусь не кожен розуміє, і не написано ніде, якщо душа співать не вміє - сам розум пісню не складе.
Скласти схему речення.
Пацьорки Галіції
Але ж витворний, вічистій паси через Галіцію, аки веремія цілого світу. Саме тут нігди не було полечності між людьми, бо був ріні між нами, куркулями, і ляхами. Завжди знайдеться тут хороший кумпель, гречний пан і вправна газдиня, що на своєму сніжно-білому обрусі викладе смаколики, що обухають краї Галіції. У старих дерев'яних божьницях ведеться небоженство під проводом ксьондза, чий голос чути до самих небес. Анимуш, який я отримую від запаху верхолок, вистачає на ціле життя. Люди тутай трудяться, мов бджоли у борцях. Я маю пожиттєву алчбу цофатися за розвиток моїх земель.
Значення архаїзмів і діалектизмів:
витворний-пишний
вічистій-вічний
паси-шлях
Галіція-Галичина
пацьорки-намисто
аки-мов
веремія-час
нігди-ніколи
полечність-мир
ріні-берег річки
куркулі-українці, що займались осілим землеробством
ляхи-поляки
кумпель-товариш
гречний-вихований
газдиня-господиня
обрус-скатертина
обухати-овіяти запахом
божьниця-церква
небоженство-служба Божа
ксьондз-священик
анимуш-натхнення
верхолки-квіти
тутай-тут
борці-вулики
алчба-невситиме бажання
цофатися-боротися
2.До XVI століття Одеса мала назву Кочубіїв, а до 1795 року — Хаджибе́й, що з османської — той, що побував у Мецці. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[8]. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо́с (нині встановлено, що колонія знаходиться на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь,Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Godesa)[9].Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама»[10], що має жаргонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростов-папа». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра»[11] (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору»[12] тощо.
3. Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північноїта Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеської області, між Біляївським,Овідіопольським та Комінтернівським районами. Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км²[1], густота населення — 6240,7 осіб/км²[2]. Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою[ru] Одеси та прилеглих околиць, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровомуводогіну через водозабір в місті Біляївка[17]. Поблизу міста знаходяться три великих лимани:Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 кілометрів від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне».[18]Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 метрів. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 метрів над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 метри нижче рівня моря).
4.Цього незнаю. Не живу в Одессі та ніколи там не була.
5. Це вже твій власний висновок.