Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!
Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!