Стислий переказ тексту УдомаЗнаю одного старшокласника, котрий на людях — сама ввічливість (особливо, коли поруч дівчина, якій він хоче подобатися), А вдома... Від його грубощів, безцеремонності й егоїзму страждають найближчі люди. То ж чого варта його показна вихованість?! Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми — у школі, профтехучилищі чи технікумі, де вчимося; вдома і на вулиці, у метро, автобусі й приміській електричці, у магазині; в кіно, на ковзанці, танцювальному вечорі дискотеки. Спілкуємося близько й постійно — з рідними, вчителями, однолітками. Епізодично — з мало знайомими і незнайомими людьми. А починається наше спілкування у сім'ї.
Вранці всі поспішають: часу обмаль. Хтось із ваших рідних, може, сьогодні не виспався або йому недобре, хтось має вийти з дому раніше, ніж звичайно, і тому нервує, поспішаючи. Мати чи бабуся забарилися із сніданком, а треба вже йти. Коротко кажучи, ситуацій, щоб зірватися невитриманим словом, може виникнути безліч. Ось тут і стає перед людиною екзамен на істинну, непоказну вихованість: на вміння стримуватися, поступатися. Адже роздратування з якогось нікчемного приводу викликає ланцюгову реакцію зіпсованого на весь день настрою близьким і їй самій.
Только на русском могу написать рассказ.
И в то время устроил Соломон большой пир своим людям. Тогда предстали пред царем две женщины-блудницы, и сказала одна женщина: "Я в беде, господин мой. Я и эта подруга моя - мы живем в одном доме, в котором обе и родились. У меня родился сын. А на третий день после того, как я родила, и эта женщина родила сына. Живем же мы только вдвоем, и никого нет с нами в нашем доме. Этой ночью сын этой женщины умер, потому что она заспала его. И вот, встав среди ночи, она взяла с моей руки моего мальчика и положила его спать на свое ложе, а своего умершего мальчика положила ко мне. Я встала утром покормить младенца и нашла его мертвым. Тут я и разобралась, что это не мои сын, которого я родила". А другая женщина сказала: "Нет, мой сын живой, а это твой умер". И спорили они перед царем.
Царь Соломон просил царевну за себя. И не отдали ее за него. Тогда Соломон сказал бесам: "Идите, и возьмите царевну ту, и приведите ее ко мне". И бесы, пойдя, похитили ее на переходе, когда она шла из покоев матери, посадили ее в судно и помчали по морю.
И примчали ее к городу. Один бес пошел и поведал Соломону-царю: "Привели невесту тебе". Царь же, сев на коня, выехал на берег. И сказала ему царевна: "Нынче я твоя, царь. Но вот что мне объясни: человек пил воду, а сзади у не-го она выходила вон". Царь сказал: "Почему ты этому удив-ляешься? Ведь это дом царский: сюда входит, отсюда выходит". И спросила царевна: "И вот еще объясни мне, что это такое: один человек, в воде бродя, воды просит, а волны сбивают его?" Соломон ответил: "О невеста! Почему ты этому удивляешься, невеста? Это ведь слуга царев: он одну тяжбу судит, а другой тяжбы ищет, чтобы царево сердце сделать добрым". - "И вот что мне еще объясни: человек траву срезает, а что срежет, то два козла, за ним идя, поедают. Почему бы тем козлам, влезшим в сено, не есть траву несрезанную?" И сказал царь: "Невеста! Чему ты удивляешься! Ес-ли человек возьмет другую жену с чужими детьми, то что он наработает, то они съедят. А для себя у него ничего нет. А теперь иди, невеста, в мой покой". Так она и стала его женой
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.
Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.
Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.
Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!
Твір на тему цікавий випадок з життя
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.Напишите в ответе здесь