Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. підкресліть граматичні основи. Побудуйте схеми речень. Визначте вид за значенням підрядних частин. 1. Село до якого ми заїхали розташовувалось кілометри за два від лісу і хатинки що розсипалися понад річкою біліли серед зелених садків. 2. Набігла хмарка і сріблястий дощ посипався із сонячного неба хтось розсипав разки намиста. 3. Він навчився робити сайти і коли ми звертаємось до нього то розраховуємо на його до . 4.Де на крутій високі хмари ударять звечора дощі там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі ( А.Малишко). 5.Miй біль бринить зате коли сміюся то сміх мій рве на волю (Олена Теліга).
Объяснение:
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
ШЕВЧЕНКОВА МОГИЛА
Був пишний липневий ранок 1880 року, 19 липня. Ми поїхали з Канева на Шевченкову могилу низом, понад Дніпром.
Дорога повилась під горами. Чудові садочки, притуленні на горах або сховані в задинах, були наскрізь пронизані сонцем. Через яблуні та вишні блищала яснозелена трава, як килим, розстелений на крутих горах. Дніпро синів недалечко за низиною, вкритою то сірим піском, то густими кутами осокора. Між двома лапичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою. Минули ми ту дику, але поетичну картину. Знов виступили рядами широкі боки гір, вкриті місцями рідкими старими дубами. Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами. Тут, за три верстви до Канева, стоїть над Дніпром Шевченкова гора.