Списати речення, ставлячи займенники, що в дужках, у відповідній форміта визначити розряди. ( )
Ми знаємо: (вона) так багато на (наша) планеті, (вона) розлилася морями,
вирує великими океанами. У природі (все) злагоджено досить надійно і
стійко. Треба лише вміти жити з (вона) в дружбі, любити і шанувати (вона).
Та й коли бути до кінця відвертим, (той) води для (всі) потреб людства
потрібно не так уже й багато — десь близько відсотка від (усі) запасів (вона)
на землі (За І. Падалкою).
німецький поет г. гайне сказав: "кожна людина — це неповторний світ. під кожною могильною плитою — світова історія". як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.
кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
Моя мама работает бухгалтером в крупной фирме. Однажды я слышала, как она разговаривала с коллегой о какой-то проверке и употребила такое слово, как варрант. Я естественно захотела узнать, что же это за слово такое необычное. "ВАРРАНТ - документ (часть документа), подтверждающий право предъявителя на что-либо, указанное в документе"- обьяснила мне мама после телефонного разговора.
Мой папа - строитель. И он часто употребляет в свою речь слово "инцерт", например когда разговаривает с моим дядей, ведь он тоже строитель. Инцерт - облицовка бетонных поверхностей природными или искусственными камнями неправильной формы. Это я нашла в специальном строительном словаре, и теперь тоже могу вставлять это умное словечко в разговор с папой и дядей.
А еще у меня был интересный случай, который я хочу с нетерпением вам рассказать. Бабушка моя работает педиатром. Однажды, когда я была у нее на работе, она меня попросила подать ей фонендоскоп. Я такого слова ни разу не слышала и не знала, о чем меня просила бабушка. Она меня просит, чтобы я была торопливее. Но что же делать, если я не знаю, что означает этот фонендоскоп? Я так задумалась над этим, что бабушка сама взяла то, что ей нужно. А оказалось, что фонендоскоп весьма знакомая мне вещь. Это "слушалка".