Вільний вітер літає по усіх просторах планети. Залетів він у гай, тай почув, як птахи співають, роса рання виблискує на сонці, тай почав розмовляти з гаєм. Пролетівся між дедевали, повіяв вітерцем на рожеву квіточку, бджілка загуділа. Яка краса, який прекрасний звук природи. А люди ходять гаєм тай милуються "Як гарно вітер з гаєм розмовляє".
Гай, великикий, гарний, жовто-зелений гай.Все навкруги покрито жовтими колосами, і десь проблікує зелена, свіжа трава. Нікого нема в цьому гаю, ні чутно ні пташок, ні тварин , ні людей. Здаеться, що він безкраїй. Але чутно лише вітер. Цей вітер сильний, і пробиваеться в ухи, ріже слух. Але він розмовляє з гаєм. Це ніби містична розмова. Вітер дує на траву, в той час трава гудить якимось звуком, ніби відповідає вітру