Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".
- Знаєш, я нещодавно прочитала чудову книжку! Вона про кохання та пригоди.
- Тю! Як ти можешь читати? Адже це так нудно.
- Ти не права! Книги - джерело знань!
- Таке собі джерело, я можу все, що мені потрібно знайти в інтернеті! Нащо мені ця макулатура?
- Знову не можу з тобою погодитись. Ось знайдеш ти інформацію в інтернеті і як ти її запамятаешь?
- Зроблю скриншот екрану, а як же ще?
- Твій мозок швидко про цей скриншот забуде тим паче ти можеш його випадково видалити, проте якщо ти прочитаешь статтю на цікаву тобі тему, вона залишиться в твоїй пам'яті надовго. Книжки мають багато переваг: вони не залежать від електроенергії, вони можуть бути різних розмірів, а найголовніше кожна з них має свою історію і я маю на увазі не лише зміст.
- Цікаво, можливо, я замислюся над твоєю думкою.
- Я рада це чути!
- До речі можна прочитати ту книжку про яку ти розповідала?
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".
- Привіт, Катю!
- Привіт!
- Знаєш, я нещодавно прочитала чудову книжку! Вона про кохання та пригоди.
- Тю! Як ти можешь читати? Адже це так нудно.
- Ти не права! Книги - джерело знань!
- Таке собі джерело, я можу все, що мені потрібно знайти в інтернеті! Нащо мені ця макулатура?
- Знову не можу з тобою погодитись. Ось знайдеш ти інформацію в інтернеті і як ти її запамятаешь?
- Зроблю скриншот екрану, а як же ще?
- Твій мозок швидко про цей скриншот забуде тим паче ти можеш його випадково видалити, проте якщо ти прочитаешь статтю на цікаву тобі тему, вона залишиться в твоїй пам'яті надовго. Книжки мають багато переваг: вони не залежать від електроенергії, вони можуть бути різних розмірів, а найголовніше кожна з них має свою історію і я маю на увазі не лише зміст.
- Цікаво, можливо, я замислюся над твоєю думкою.
- Я рада це чути!
- До речі можна прочитати ту книжку про яку ти розповідала?
- Звістно, тримай!
- Я поверну через тиждень.
- Нема проблем, бувай!
- Бувай!