Казка про КотаСонце впало. Кот нявкнув і позіхнув. Ікла у нього були білі-білі і дуже великі. Незабаром настала ніч, стало дуже темно.Кот ще раз позіхнув, розкрив свої крила і полетів. Летів він недовго. З ним разом летів повітряна кулька. Він був рожевий і зовсім не підходив коту, тим більше коту-хлопчикові. Але кіт не думав про це - він летів, і це йому подобалося!Але тут кулька лопнула, і кіт різко став падати вниз. Він пустився в піке і вийшов з нього прямо над лісовим озером. А потім пірнув у воду і промок весь, до самого останнього волоска - плавати кіт не любив.Він начисто вилизав свої крила і став худим, худим, аж страшно! Тепер залишалося тільки одне - знайти дорогу до миски, тьху, тобто додому! «Ну і політав!» - Подумав кіт і повільно побрів у напрямку до дому. Він ішов близько сорока хвилин, і крила його зовсім висохли, він помахав ними і знову злетів. По дорозі злякав пару орлів і одну сову. Кот посміхався у всю свою котячу фізіономію і відчував себе наймудрішим з усіх на світі літаючих котів.
