Складеним дієслівним є присудок у реченні
A Очі в нього були великі,
безбарвні й сердиті (Ю. Мушкетик).
Б Дніпро у величній темряві здавався особливо могутнім (В. Собко).
в Валентин не міг всидіти на місці (О. Гончар).
г Вночі вже осінь глянула до двору (А. Малишко).​

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.
Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.
Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо.
Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.
…Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї
ВЫБЕРИ КЛЮЧЕВЫЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ)

кожен великий народ має свої знакові постаті. такою постаттю для нас, українців, є тарас григорович шевченко.   його ім’я золотими літерами вписано в історію української та світової літератури.

шевченко   залишив нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу   добру пам'ять   про себе. він пробуджував любов до своєї батьківщини, кликав   сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. шевченко був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і надзвичайного таланту, що здобула світову славу. а його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки,що запалює душу людини. це справжня енциклопедія історії українського народу,   яка доносить   велич та героїзм козацької доби того часу, відроджує у наших душах повагу до героїчних предків, народжує   у серцях найкращі почуття - патріотизм   та національну гідність.

пам'ять про геніального поета, художника, критика ніколи не вмре в людських   серцях. його твори житимуть вічно. вони вічно хвилюватимуть людську душу.