В існуванні людства дуже важливі абстрактні загальнолюдські цінності. Їх роль і функція обумовлена тим, що людство завжди розвивалося, не стояло на місці, і було успішно в своєму розвитку. Якщо згадати історію, можна констатувати, що навіть життя людини не завжди було цінністю. Раніше на планеті існували країни з рабовласницьким ладом, де такі ж живі люди взагалі не мали ніяких прав. На щастя, зараз все змінилося, це сталося саме завдяки розвитку людських цінностей. Всього цінностей існує багато, хотілося б розповісти про найбільш важливі з них. Найважливішою, звичайно, є цінність людського життя. Ніщо і ніхто не має права забирати в людини життя. На жаль, далеко не всі країни згодні з цим твердженням. Навіть Сполучені Штати Америки, які вважаються однією з найбільш демократичних країн у світі, все ще застосовують смертну кару до деяких злочинців, тим самим нівелюючи цінність людського життя. Проте, думається, що рано чи пізно вони відмовляться від такого виду покарання. Важливою цінністю є здоров’я людини. Відсутність міцного здоров’я завжди пов’язана з великими стражданнями і болем, тому суспільство визнає здоров’я цінністю і прагне забезпечити його якісну охорону. Можливість працювати і отримувати за це гідну винагороду теж можна відносити до істотних людських цінностей. Більш того, оплачувана праця не тільки дозволяє людині харчуватися і задовольняти свої потреби, вона ще й дає настільки необхідне людині відчуття потрібності в цьому житті. Це відчуття також доповнюється відчуттям потрібності в сім’ї. Сім’я – велика цінність практично для кожного. У людини є невід’ємна потреба в продовженні свого роду, тому вона хоче не тільки прожити своє життя, але й побачити своє продовження в дітях.
Найкращий подарунок людині — це її життя. Воно дарує радість, натхнення, любов, спілкування, красу і велич природи, щастя. І я вважаю, що від людини залежить, як вона використає для себе ці дари — чи обере вона шлях пізнання світу, чи буде гнатися за багатствами і владою, чи буде творити красу. Тому мені здається, що, власне, сама людина обирає собі шлях: чи пізнавати і поповнювати світ і себе красою, чи втратити назавжди світ прекрасного і чудового.
Для мене весь навколишній світ є прекрасним, яскравим і чудовим. Кожного року ми з родиною їздимо відпочивати в ліс чи на море. Мені здається, що немає нічого прекраснішого за ранкові промені сонця на вершечках дерев, кування зозулі, свіже чисте повітря. За щоденними турботами і справами ми забуваємо про дари й красу нашої природи. А вона щиро наділяє нас своїми багатствами. Я добре пам’ятаю, як мати вперше повела мене до театру на балет «Лебедине озеро». Чудова музика, плавні та майстерні рухи зачарували мене. Виявляється, що людина жестами і рухами може створювати справжнє мистецтво, прекрасний і чарівливий танок, який може передавати певний настрій, почуття та думки.
У мого батька є давній шкільний знайомий. Іноді він заходить до нас, і мені цікаво спілкуватися з ним, слухати його, незважаючи нате, що він набагато старший за мене. Батько часто говорить про нього: «Золота, прекрасна людина». Звичайно, він не із золота. Але він ніколи жодним словом не образив своїх знайомих, завжди підтримував мого батька і допомагав йому в різних життєвих ситуаціях. Лише завдяки своєму розуму, праці, чемності він одержав визнання і повагу.
У нашому житті багато прекрасного. Але від кожного з нас залежить, чи будемо ми помічати його, наповнювати прекрасним наше життя. Я намагаюся побачити гарне і яскраве кожного дня і при цьому дарувати прекрасне оточуючим.
Найкращий подарунок людині — це її життя. Воно дарує радість, натхнення, любов, спілкування, красу і велич природи, щастя. І я вважаю, що від людини залежить, як вона використає для себе ці дари — чи обере вона шлях пізнання світу, чи буде гнатися за багатствами і владою, чи буде творити красу. Тому мені здається, що, власне, сама людина обирає собі шлях: чи пізнавати і поповнювати світ і себе красою, чи втратити назавжди світ прекрасного і чудового.
Для мене весь навколишній світ є прекрасним, яскравим і чудовим. Кожного року ми з родиною їздимо відпочивати в ліс чи на море. Мені здається, що немає нічого прекраснішого за ранкові промені сонця на вершечках дерев, кування зозулі, свіже чисте повітря. За щоденними турботами і справами ми забуваємо про дари й красу нашої природи. А вона щиро наділяє нас своїми багатствами. Я добре пам’ятаю, як мати вперше повела мене до театру на балет «Лебедине озеро». Чудова музика, плавні та майстерні рухи зачарували мене. Виявляється, що людина жестами і рухами може створювати справжнє мистецтво, прекрасний і чарівливий танок, який може передавати певний настрій, почуття та думки.
У мого батька є давній шкільний знайомий. Іноді він заходить до нас, і мені цікаво спілкуватися з ним, слухати його, незважаючи нате, що він набагато старший за мене. Батько часто говорить про нього: «Золота, прекрасна людина». Звичайно, він не із золота. Але він ніколи жодним словом не образив своїх знайомих, завжди підтримував мого батька і допомагав йому в різних життєвих ситуаціях. Лише завдяки своєму розуму, праці, чемності він одержав визнання і повагу.
У нашому житті багато прекрасного. Але від кожного з нас залежить, чи будемо ми помічати його, наповнювати прекрасним наше життя. Я намагаюся побачити гарне і яскраве кожного дня і при цьому дарувати прекрасне оточуючим.