речення (1б)
А.Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега
Б.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
В.Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою.
Г.Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно.
2.Визначити речення зі складеним дієслівним присудком (1б)
А.Соломія впізнала Остапа.
Б.Гарний сильний голос співав на воді.
В.Той момент був таким блискавичним.
Г.Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло.
3.Знайти речення зі складеним підметом(1б)
А.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
Б.Вони були з одного повіту,навіть села.
В.Іван охоче повідав про своє життя домашнє
Г.Незабаром Соломія з Іваном повз плавні до циганської оселі.
4.Означення виділено в реченні(1б)
А.Соломії сьогодні пощастило.
Б.Вовк клацнув зубами і блимнув очима.
В.Соломія глянула і враз залилась дзвінким голосом.
Г.Остап йшов тепер прудко.
5.Обставиною часу поширене речення.(1б)
А.Надвечір Остап почав турбуватися.
Б.Вода кипіла під веслами.
В.На березі зробився заколот.
Г.Соломія вся похолола і тремтіла від жаху.
6.Неповним є речення(1б)
А.Соломія підійшла до ставка.
Б.Остап сів у човен.
В.Човен плавно загойдався на воді.
Г.Колос повний гнеться, а пустий – догори стирчить.
7.Установити відповідність(3б)
1.Означено-особове А.Свого щастя і колесом не
обʼїдеш.
2. Неозначено-особове Б.Тихо в повітрі.
3.Безособове В.Шукай вітру в полі.
4.Узагальнено-особове Г.У селі встають рано.
5.Двоскладне ускладнене
однорідними присудками Д.Соломія обернулась і побачила червоні,як грань,хмари.
6.Двоскладне ускладнене
порівнянням Е.Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру сорочку.
8.Списати речення. Розставити розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір виділеного речення (3б)
Остап скочив на берег легким рухом закинув на плечі сакви і незабаром зник у чагарнику а на човні як велетенська чавунна постать іще довго стояла Соломія . Кожен кущик горбок долинка кожна стежечка все було йому знайоме.

моя сім'я: моя сім’я складається з трьох осіб: мама, тато та я. маму звуть людмила іванівна, а тата — олександре віталійовичу. ми всі разом любимо подорожувати.

минулого літа ми їздили до миколаїва. ми з мамою ходили в зоопарк. там багато звірів і птахів. особливо нам мавпа. вона весела та смішна. ми з мамою назвали її анфісою. часто гуляючи в парку, ми заходили й в зоопарк. я підходила до анфіси, посміхалася їй, махала рукою. мама теж її полюбила.

одного разу ми зайшли, а анфіси немає. мені стало дуже сумно, а мама мене заспокоювала. і мені було добре поруч з мамою. через день ми побачили нашу анфісу. як добре, що мама завжди поруч! вона все знає і може мені .

я дуже люблю свою сім’ю — своїх маму й тата. мама завжди є мені в скрутну хвилину, а тато захищає всю нашу родину.

що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? відповідь на це питання – неоднозначна. комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку. особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. а буває – настає зненацька. наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. також відчуття щастя мені дарує весна. коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити. як же зробити людину щасливою? напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому.   я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення. отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. тому, вірте в своє щастя і воно обовязково до вас прийде.