— Ну, що, друже, підготував барліг до зими? — поцікавився колючий у
клишоногого, весело підморгнувши.
— Навіщо мені лігво?! — гигикнув бурий.-Тільки подивися, яке маю хутро з пухнатим коміром, а жиру взагалі стільки, що вистачить на всіх мешканців лісу! З якого дива півроку валятися в барлозі, коли можна насолоджуватися життям!
— Я тобі просто дивуюся, приятелю, — похитав головою їжак, — вирішуй сам. Тільки дивися, будь ласка, не позбудься свого розкішного хутра чи хвоста.
На цьому і розійшлися. Як і передбачав їжачок, невдовзі почалася зима. Посипав лапатий сніг, завила хуртовина, від великого морозу затремтіли і лісові
мешканці, й дерева. Бурому стало також холодно. Та найдужче у ведмедя страждав хвіст. Дуже допікала бідолашному холоднеча.
Одного ранку ведмідь прокинувся і виявив, що його хвіст відмерз. Минув місяць, і дивовижне хутро клишоногого облізло лапатими шматочками.
Навесні знову їжачок і ведмідь зустрілися на галявині.
— Куди ж подівся твій надзвичайний хвіст? — поцікавився колючий, здивовано оглядаючи ведмедя.
— Даремно тебе не послухався, — щиро зізнався ведмідь. — Узимку холодно й немає чого їсти. Відтепер готуватимуся до лютої пори заздалегідь і дуже ретельно.
Бурий дотримав слово і донині жодного разу не порушив обіцянку — щороку старанно готує барліг і взимку слухняно поринає у сплячку.
1. Продовжити речення: «Частини мови – це…»
в) ….особливі групи слів, що характеризуються лексичним значенням,морфологічними ознаками, синтаксичною роллю в реченні;
2. У якому рядку всі слова - іменники?
г) батько, мати, дощ, небо, ягоди.
3. Які із морфологічних ознак іменника є незмінними, тобто постійними
для певного іменника?
б) відміна, рід;
4. У якому рядку всі подані іменники належать до назв неістот?
б) осінь, хата, одяг, гілля;
5.У якому рядку всі іменники мають чоловічий рід?
в) батько, степ, інженер, девіз;
6. Обрати варіант, де всі іменники мають правильне закінчення у родовому відмінку однини:
б) співу, ромба, цукру, вовка;.
7. Іменники білизна, гнів, доброта, височінь:
в) уживаються тільки у формі однини;
8. Обрати варіант, де всі наведені іменники є загальними назвами:
б) село, кімната, людяність;
9. Визначити відмінок виділеного в реченні іменника: Ніколи не хвались,
поки гаразд не зробиш діла(Народна творчість):
б) родовий;
10. У якому рядку всі іменники належать до 2-ої відміни?
б) дим, поле, вікно, батько, сузір`я;
11. Указати, якого роду іменник нероба:
в) спільного роду;
12. Позначити рядок, у якому всі іменники спільного роду:
б) староста, сирота, листоноша;
13. Обрати варіант, де всі іменники належать до твердої групи:
г) лікар, твір, море, село.
14. Обрати варіант, де всі іменники належать до м`якої групи:
а) поле, Валя, коваль, кінець;
15. Обрати варіант,де всі іменники правильно вжито в орудному відмінку:
г) плащем, інієм, липою, честю.
16. Обрати варіант, де допущено помилки при вживанні іменників у формі кличного відмінка:
б) сину, Марію, жінку;
17. Записати правильно іменники, розкриваючи душки,обравши правильний варіант закінчення:
М`ячем, зошита, Бердянська, цвяха, цементу, по четвергах, овочем,
М`ячем, зошита, Бердянська, цвяха, цементу, по четвергах, овочем,циркачем, піччю, щирістю, піснею, лінією
18. Переписати речення, підкреслити іменники відповідно до їхньої синтаксичної ролі, визначити відмінки іменників.
Намалюю теплий день( додаток, називний відмінок) і шпакам( додаток, давальний відмінок) простору хату( додаток, знахідний відмінок) : там співатимуть пісні (додаток, знахідний відмінок) сизі шпаченята ( підмет, називний відмінок).
Відповідь:
Якось восени зустрілись їжачок і ведмідь.
— Ну, що, друже, підготував барліг до зими? — поцікавився колючий у
клишоногого, весело підморгнувши.
— Навіщо мені лігво?! — гигикнув бурий.-Тільки подивися, яке маю хутро з пухнатим коміром, а жиру взагалі стільки, що вистачить на всіх мешканців лісу! З якого дива півроку валятися в барлозі, коли можна насолоджуватися життям!
— Я тобі просто дивуюся, приятелю, — похитав головою їжак, — вирішуй сам. Тільки дивися, будь ласка, не позбудься свого розкішного хутра чи хвоста.
На цьому і розійшлися. Як і передбачав їжачок, невдовзі почалася зима. Посипав лапатий сніг, завила хуртовина, від великого морозу затремтіли і лісові
мешканці, й дерева. Бурому стало також холодно. Та найдужче у ведмедя страждав хвіст. Дуже допікала бідолашному холоднеча.
Одного ранку ведмідь прокинувся і виявив, що його хвіст відмерз. Минув місяць, і дивовижне хутро клишоногого облізло лапатими шматочками.
Навесні знову їжачок і ведмідь зустрілися на галявині.
— Куди ж подівся твій надзвичайний хвіст? — поцікавився колючий, здивовано оглядаючи ведмедя.
— Даремно тебе не послухався, — щиро зізнався ведмідь. — Узимку холодно й немає чого їсти. Відтепер готуватимуся до лютої пори заздалегідь і дуже ретельно.
Бурий дотримав слово і донині жодного разу не порушив обіцянку — щороку старанно готує барліг і взимку слухняно поринає у сплячку.
Пояснення: