Перепишіть, вставте пропущені букви, визначте наголос. Поясніть написання слів, подібних за звучанням.

Не/оцінен...а ніким робота – не/оцінен...ий скарб, не/впізнан…а мною людина – не/впізнан...а людина, не/сказан…е слово – не/сказан…а радість, не/скінчен…а вчасно розмова – нескінчен...а розмова, здійснен…е бажання – не/здійснен...а мрія.

    Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.
     Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.

Прощай, світе, прощай, земле, Неприязний краю, Мої муки, мої люті В хмарі заховаю.- звертання (поема "Сон")

А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову. - звертання (поема "Сон")


Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. - однорідні члени (поема "Сон")

І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою. -однорідні члени (поема "Сон")


Ні, вже, мабуть, Я не заховаюсь І на небі!.. - вставне слово (поема "Сон")

Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився — Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Та чорта з два! - вставна конструкція (поема "Сон")