Перепишіть, указуючи після iменників, що вживаються тільки у формі множини, їх вiдмiнок. 1. Міжнародний аеропорт «Київ» розташований у Жулянах на південно західній околиці столиці між Теремками і Борщагівкою (з Вікіпедії). 2. Пісні злітають над Карпатами, в херсонських котяться степах (М. Рильський). 3. До гострих пахощів гречок примішувався свіжий дух материнки, ромену та чебрецю (О. Кониський). 4. Ворона з'ïла гаву, сиром закусила - у лестощах бува магiчна сила! (В. Лагода) 5. Що більше гонору, то більше лінощів (Нар. творч.).​

На мій погляд, існує багато прикладів того, як лише один вчинок може зробити людину безсмертною і назавжди залишити її ім’я у пам’яті людства. Такі люди існували і в стародавні часи, і в недалекому минулому, вони є і серед наших сучасників. Одним з найяскравіших прикладів героїчного вчинку, який змінив життя людини і увіковічив її ім’я, може бути перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін, ім’я якого знають і пам’ятають у всьому світі. Ю. О. Гагарін став втіленням безстрашності радянського народу, який у ті часи являв собою міцну сім’ю представників різних національностей. Він був славним сином своєї Батьківщини, людиною, яка виявила сміливість підкорити небо, людиною, подвиг якої підкорила усю нашу планету, а усмішка якої стала відомою у самих віддалених куточках миру.Дата 12 квітня 1961 року назавжди увійшла у історію людства і кожному добре відомо, що в цей день до космосу піднялась перша ракета, яка несла в собі людину, людину з великої букви – Юрія Гагаріна. Весняним ранком потужній носій вивів на орбіту перший в історії людства космічний корабель. На борту «Сходу» знаходився перший космонавт – землянин, громадянин Радянського Союзу Ю. О. Гагарін. Мабуть, його перші слова: «Поїхали», а потім «Політ проходить нормально. Бачу обрій Землі. Такий гарний ореол!» люди будуть пам’ятати ще багато століть.Дитинство звичайного селянського хлопця Юри Гагаріна проходило на Смоленщині в селі Клушино. З малих років хлопчик був допитливим і надзвичайно рухливим. Наслідуючи таланти батька, який серед селян вважався майстром на всі руки, Юрко дуже полюбив майструвати іграшкові літаки. Та дуже скоро у мирне дитинство майбутнього героя увірвалася війна, жахи якої хлопець відчув на собі. Смоленщина була окупована німцями у перші дні війни і загарбники, які прийшли до рідного села Ю. Гагаріна, вигнали родину хлопця з хати. Весь час, доки фашисти перебували у селі, йому разом з батьками, сестрою і братом довелося жити у землянці. Після визволення і закінчення війни родина Гагаріних переїхала в невелике російське містечко Гжатськ, яке потім було пер іменоване за ім’ям першого космонавта.Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять років, Ю. Гагарін вступив до ремісничого училища в Люберцях, що на Підмосков’ї. Після училища хлопець деякий час працював у ливарному цеху, а потім пішов навчатися у Саратовський індустріальний технікум. В той же час майбутній льотчик і космонавт втупив до аероклубу. Саме тому з Саратовом у Ю. Гагаріна буле пов’язане почуття нестримної тяги в небо і прагнення до польотів.Після занять у аероклубі Саратова, який став першою сторінкою небесної біографії Ю. Гагаріна, захоплення льотною справою привело його в Оренбурзьке військове авіаційне училище. Після закінчення Юрій Олексійович служив у авіації і був пілотом червонозоряних надзвукових літаків, охороняючи північні рубежі Радянського Союзу.Майбутній космонавт вже з дитинства був рішучім, сміливим і спритним. А ще він був турботливим і веселим, рідко сердився і не любив сварок, а частіше усього в таких випадках сміхом і жартом усіх мирив.У 1960 році Юрій Гагарін почав підготовку до польоту у космос і переїхав до Центру підготовки космонавтів. Він завзято і самовіддано працював, віддавав справі усі свої сили і відрізнявся надзвичайною витримкою. Юрій Олексійович був відмінно підготовлений фізично і морально, відрізнявся уважністю до своїх товаришів. Допомагав їм, чим міг, а друзі, в свою чергу, відплачували йому тим же. Кожен з групи підготовки горів бажанням першим полетіти у космос, але коли стало питання про вибір кандидатури, майже одноголосно був обраний Юрій Гагарін.12 квітня 1961 року під час старту увесь світ почув тепер добре відоме «Поїхали!». Юрій Гагарін за 108 хвилин зробив на кораблі повний оберт навколо Землі і вдало приземлився серед степів Казахстану. Цим польотом почалася світова космічна ера, а політ радянського льотчика увійшов до історії людства як одна з найвидатніших подій двадцятого століття. Радості наших співвітчизників не було краю, та й і в інших країнах Ю. Гагаріна приймали як героя. Сміливість космонавта була відзначена званням Героя Радянського Союзу, яке було присвоєно Юрію Олексійовичу майже одразу. Після польоту Ю. О. Гагарін відвідав багато країн світу. Опинившись у центрі уваги, він підкорював звичайних людей розумом, простотою, і, звичайно ж, своєю чарівною посмішкою.Проклавши дорогу в космос іншим, перший космонавт від душі радів успіхам своїх товаришів, мріяв про наступні польоти, готувався до них, з успіхом закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського. Але на жаль, трагічний випадок під час тренувального польоту на реактивному літаку обірвав його таке коротке і таке яскраве життя. Але слід від нього залишився назавжди – і в космосі, і на Землі. Ю. О. Гагарін став безсмертним і навіки залишився у пам’яті людей.

«Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки» Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
 Тільки дивно, що не принци.
 Таємницею укриті.
 Не вродливі королівни
 Розум мій очарували.
лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
«Що болить?» — мене питали.
 Але я не признавалась —
 Я була малою горда, —
Щоб не плакать, я сміялась.
Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:
Безпощадній зброї сміху
 Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість.
Плачу я, щоб не сміятись
Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.