Падає білий, лапатий сніг. Пухнастий, як ковдра, що подарувала моя бабуся. Світ поволі стає подібним до чарівної казки. Зранку голубе небо не обіцяло зміни погоди. А перед обідом чисте небо вкрилося сірими хмарами. Вони опустилися дуже низько. Суха трава побіліла. Голі дерева гойдалися від зимового вітру. А завтра місто прокинеться в білій льолі. Жваві колядники заспівають йому веселих колядок.

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба. 
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити. 
Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи? 
Мені подобається гати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури. Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час. Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе. 
Урочиста хвилина настала. Вся сім'я сідає за стіл. На центральному місці — наша бабуся. Ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. Справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. Вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. Ці пиріжки дають нам силу, розум. Мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. Мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся. 

  Прикметник як частина мовиПрикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає напитання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин,батькова, братове.Прикметники виражають: а) ознаки кольору (білий, бузковий); б) розміру (широкий,малий); в) віку (старий, юний); г) смаку (солоний, кислий); д) запаху (запашний, п'янкий);е) матеріалу (металевий, кришталевий); є) якості (твердий, гнучкий); ж) приналежності(тещин, сватів); з) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий); и) внутрішні властивості(добрий, милосердний); і) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний); ї)простору (далекий близький); й) часу (вечірній, завтрашній) тощо.Ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжний голос, тепла хвиля,широке поле) або через відношення до інших предметів (полотняна скатертина -скатертина з полотна, бабусина казка - казка бабусі).Морфологічні ознакиПрикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать відформ іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а,струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат-0. Рід, число, відмінок і групавідмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.Синтаксична рольУ реченні прикметник виконує синтаксичну роль:1) узгодженого означення : Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою,понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою. Дубовий Нестор дивитьсякрізь пальці на білі вальси радісних беріз;2) іменної частини складеного присудка: Яка важка у вічності хода.І все ждало. Тишастояла якась неспокійна.Світле безмежжя здавалось крихким.За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і , прикметники поділяються на: 1)якісні; 2)відносні; 3)присвійні. Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можутьвиявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-іший; добре серце - добріше - най-добр-іше.Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за йоговідношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день,сьогоднішній випадок, перелітніптахи.Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамина казка, батьків сміх,дівоче обличчя, ведмежий барліг.Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можутьпереходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа(якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух(відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїнийхарактер(якісний).Ступені порівняння прикметниківОскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чименшою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів маєдві форми: просту і складену.Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшоюмірою, ніж в іншому.1. Проста форма вищого ступеня порівння утворюється за до суфіксів -іш, -ш:добрий -добр-іш-ий, милий - мил-іш-ий, довгий - дов-ш-ий, міцний - міцн-іш-ий. У деякихприкметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий - тон-ш-ий