Нужно.
як розрізняють стилістику мови і стилістику мовлення? что является основой разделения речи на стиле? какое назначения разговорного, научного, официально-делового, публ цистичного, художественного стилей? подчеркните сферу использования каждого из стилей речи. охарактеризуйте виды связи предложений в тексте. какие средства связи используются при последовательном й пара параллельных сочетании предложений в тексте?

Відповідь:

Тонко - суфікс ко

щедро - суфікс о

ввічливо - суфікс о

голосно - суфікс но

угорі - суфікса і

Пояснення:

щоб перевірити добираємо спільнокореневі слова

Тонко - ТОНенько = корінь + суфікс

Іноді прислівник - похідне слово, наприклад, угорі - ( у горі) - прислівник з іменником, який за багато років зробили окремим прислівником. Оскільки гора - іменник, то його потрібно провідміняти

Нз. В. Гора

Р. В. Гори

Д. В. Горі

Зн. В. Гору

Ор. В. Горою

М. В. На (у) горі

Отже у слові гора - закінчення - а, а оскільки прислівник не має закінчення, то все, що виступає після кореня - суфікс

Марко Вовчок на своєму віку зазнала багато злого і доброго, смутку і радості, зрад і відданості, поразок і успіхів, розчарувань і захоплень. В її долі були і незаслужені образи недоброзичливців та заздрісників, і мстиві наклепи, і люти нападки, зокрема, тих «сестер та братів по перу», які звинувачували її в тому, що вона «вкрала» їхню славу. Вона, як і кожна людина, болісно переживала, відчувала тугу і скорботу, ненависть і обурення, але вона вміла цього не показувати, не намагалася себе захистити, не вступала в суперечки і не поступалася своїми принципами не за яких обставин. Вона писала синові Богдану: «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом».

Мешкаючи на Київщині в Богуславі та селі Хохітві, вона займалася збором фольклорних матеріалів. В той час у неї прокинулася колишня Марко Вовчок – вона знову узялася за перо. Але коли вона переїхала до Нальчика, то стала вести замкнений б життя. Також і Богданова недоля завдавала їй тяжких переживань. Він, будучи активним діячем політичної організації «Земля і воля», постійно зазнавав переслідувань. Дедалі загострювалася серцева хвороба, з’явилася задишка. І 10 серпня 1907 року письменниця померла. Поховали її в саду на власній садибі, яка з часом стала легендарним музеєм-заповідником.

Спадщину, яку залишила письменниця, складають романи та повісті «Три долі», «Кармелюк», «Інститутка», «Гайдамаки», «Маруся», дві книги «Народних оповідань», художні нариси «Листи з Парижа», переклади творів німецької, французької, польської, англійської літератури, твори російською мовою, критична стаття «Мрачные картины». Творчість письменниці різноманітна за тематикою, але життя селян було провідною її темою – непримиренність між поневоленим народом та кріпосниками, трагічне становище народу, його непереборне прагнення до визволення.

Характерна особливість цих творів полягає в тому, що вони є розповіддю від першої особи. Оповідачами в творах найчастіше стають дівчата і жінки, які розказують про випадки з життя близьких людей чи власного життя, і тому читачі сприймають їх, як живих свідків, конкретних представників тогочасного суспільства. Саме тому твори Марка Вовчка мають значення правдивих документів кріпосницької епохи.

Саме такою була письменниця Марко Вовчок – видатна авторка правдивих, талановитих творів про життя трудового народу і покріпаченого селянства, виразниця їхніх прагнень і дум, борець за людські права і волю, справжня жінка-легенда. Твори талановитої письменниці для всіх поколінь читачів є джерелом глибокого пізнання трагічної сторінки нашої історії – кріпацтва, тому що вони є правдивими документами тієї епохи, а читання творів Марко Вовчок приносить естетичну насолоду своїми яскравими описами.

Объяснение: