Мій тато високий й спортивний. Він має чорне, як вуголь кудряве волосся, а очі його так і блищать ізумрудним сяйвом. Тонкі губи, гострий ніс й густі брови - все вказує на його серйозність. Мама невеликого зросту. Волосся у неї, як вогонь, руде-руде. А добрі сірі очі пронизують ніжністю й ласкою. Пухлі губи бантиком й веснянки роблять її дуже милою. Моя старша сестра вся в батька! Довге чорне волосся сягає її тонкої й тендітної талії. Від одного погляду зелених очей всі просто падають з ніг. Але веснянки на її щічках й на гостренькому носику та губи мамині. Брат доволі-таки високий. Він має добрі карі очі, коротке каштанове волосся й тонкі губи. Брат широкоплечий, грізний, але в душі добрий-добрий. Наша бабуся теж невеличка й повненька жіночка. Її сіде й м'яке, мов бабине літо, волосся вказує на довгі роки життя. Сірі очі, зморшки, а мила усмішка заставляє танути як сніг усіх, хто її побачить. Мій найкращий друг середнього зросту. Має пряме блондинисте волосся, пухлі губи й карі очі. Родимка під його оком робить його елегантним й порядним, але насправді, він дуже кумедний і веселий
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
Мій тато високий й спортивний. Він має чорне, як вуголь кудряве волосся, а очі його так і блищать ізумрудним сяйвом. Тонкі губи, гострий ніс й густі брови - все вказує на його серйозність. Мама невеликого зросту. Волосся у неї, як вогонь, руде-руде. А добрі сірі очі пронизують ніжністю й ласкою. Пухлі губи бантиком й веснянки роблять її дуже милою. Моя старша сестра вся в батька! Довге чорне волосся сягає її тонкої й тендітної талії. Від одного погляду зелених очей всі просто падають з ніг. Але веснянки на її щічках й на гостренькому носику та губи мамині. Брат доволі-таки високий. Він має добрі карі очі, коротке каштанове волосся й тонкі губи. Брат широкоплечий, грізний, але в душі добрий-добрий. Наша бабуся теж невеличка й повненька жіночка. Її сіде й м'яке, мов бабине літо, волосся вказує на довгі роки життя. Сірі очі, зморшки, а мила усмішка заставляє танути як сніг усіх, хто її побачить. Мій найкращий друг середнього зросту. Має пряме блондинисте волосся, пухлі губи й карі очі. Родимка під його оком робить його елегантним й порядним, але насправді, він дуже кумедний і веселий
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.