Кожен з нас прагне досягти неабияких успіхів у житті. Цьому нас вчать змалечку найрідніші люди, яким не байдужа наша доля. Ми ставимо перед собою мету та йдемо до неї маленькими кроками, намагаючись втілити її у реальність. Успіхів можна домогтися у різних сферах свого життя. І кожен сам обирає свій шлях та шукає ключ до успіху, виокремлює для себе найвагоміші складові, які до досягти значного результату. Що стосується мене, то я поки-що не можу назвати себе успішною людиною. Принаймні на даному етапі життя, я ще не досягла певних висот. Як на мене, успішним може називатися лише той, хто пройшов безліч випробувань на своєму шляху, ретельно та старанно працював, набрався багатого досвіду і врешті-решт може похвалитися вагомими здобутками в той чи іншій сфері діяльності. Життєвий успіх для мене – це по-перше, велика та дружня родина, яка буде любити і підтримувати незважаючи ні на що. По-друге – це вірні та надійні друзі, в компанії з якими ти почуваєш себе легко й невимушено. На мій погляд неможливо оминути одну з вагомих складових нашого життя якою є робота, та, що викликає задоволення і бажання займатися улюбленою справою знов і знов. Безумовно, людина сама творець свого щастя. У всіх нас повинно бути бажання домогтися чогось у житті і я теж не виключення. Тому все своє подальше життя буду намагатися впевнено йти до своєї мети і стати по-справжньому успішною людиною!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Солошенко
ПОПЕРЕДНЯ ПУБЛІКАЦІЯ
Студент-економіст ЗНУ переміг у всеукраїнському конкурсі, запропонувавши ефективний б реформування агропромислового комплексу
НАСТУПНА ПУБЛІКАЦІЯ
"Хорошему человеку бывает стыдно даже перед собакой"-А.П.Чехов
Подібні записи
Майже місяць карантину. Стадія «прийняття».
Навчатись чи не навчатись під час карантину?
День Cвятого Миколая. Ким він був і чому став святим
Рецензія на виставу «Гріх»
Останні записи
original
Майже місяць карантину. Стадія «прийняття».
09/04/2020
2046088
Гарний настрій усьому голова!
06/04/2020
robota-v-doma435234
Навчатись чи не навчатись під час карантину?
03/04/2020
На війні – усі рівні: рецензія на збірку «Дівчата зрізають коси»
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Кожен з нас прагне досягти неабияких успіхів у житті. Цьому нас вчать змалечку найрідніші люди, яким не байдужа наша доля. Ми ставимо перед собою мету та йдемо до неї маленькими кроками, намагаючись втілити її у реальність. Успіхів можна домогтися у різних сферах свого життя. І кожен сам обирає свій шлях та шукає ключ до успіху, виокремлює для себе найвагоміші складові, які до досягти значного результату. Що стосується мене, то я поки-що не можу назвати себе успішною людиною. Принаймні на даному етапі життя, я ще не досягла певних висот. Як на мене, успішним може називатися лише той, хто пройшов безліч випробувань на своєму шляху, ретельно та старанно працював, набрався багатого досвіду і врешті-решт може похвалитися вагомими здобутками в той чи іншій сфері діяльності. Життєвий успіх для мене – це по-перше, велика та дружня родина, яка буде любити і підтримувати незважаючи ні на що. По-друге – це вірні та надійні друзі, в компанії з якими ти почуваєш себе легко й невимушено. На мій погляд неможливо оминути одну з вагомих складових нашого життя якою є робота, та, що викликає задоволення і бажання займатися улюбленою справою знов і знов. Безумовно, людина сама творець свого щастя. У всіх нас повинно бути бажання домогтися чогось у житті і я теж не виключення. Тому все своє подальше життя буду намагатися впевнено йти до своєї мети і стати по-справжньому успішною людиною!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Солошенко
ПОПЕРЕДНЯ ПУБЛІКАЦІЯ
Студент-економіст ЗНУ переміг у всеукраїнському конкурсі, запропонувавши ефективний б реформування агропромислового комплексу
НАСТУПНА ПУБЛІКАЦІЯ
"Хорошему человеку бывает стыдно даже перед собакой"-А.П.Чехов
Подібні записи
Майже місяць карантину. Стадія «прийняття».
Навчатись чи не навчатись під час карантину?
День Cвятого Миколая. Ким він був і чому став святим
Рецензія на виставу «Гріх»
Останні записи
original
Майже місяць карантину. Стадія «прийняття».
09/04/2020
2046088
Гарний настрій усьому голова!
06/04/2020
robota-v-doma435234
Навчатись чи не навчатись під час карантину?
03/04/2020
На війні – усі рівні: рецензія на збірку «Дівчата зрізають коси»
27/03/2020
product-Integratsiya-s-Moodle_e58ea7679d393de357f9219537f8f255
У ЗНУ створені всі умови для дистанційного навчання: у першу чергу, до послуг освітян система MOODLE та ресурси наукової бібліотеки
26/03/2020
89270258_203731360692513_5052225658701217792_n
Студенти факультету журналістики вчаться робити розслідування з практиками
05/03/2020
booksheader1-1240x580
Молода наука – 2020
03/03/2020
27072896_1810640332340003_1566826679627571986_n
Тренінг для журналістів(-ок) з питань гендерної рівності (м. Запоріжжя)
27/02/2020
img_top
Lowcost – переваги та недоліки
27/02/2020
1
Екскурсія журналістів-першокурсників телеканалом «TV5» у Запоріжжі
20/02/2020
Новини партнерiв
Фінал "Євробачення-2020": чому перемога Go-A стала ..
Церкви в Україні та карантин. Окрему позицію зайняли в ..
Літак-гігант Ан-225 проходить випробування після ..
В Молдові під час конкурсу стався казус з кримським вином
Погода у Запоріжжі
Погода 09.04.20, днем
Погода в Запорожье
+19°
влажность: 27%
давление: 754 мм
ветер: 2 м/с,
Погода в Мелитополе Погода в Бердянске
Copyright © 2012-2017, Пороги, All Rights Reserved.
Партнери
Блоги
Проекти
Архів
Объяснение:
Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення: