Складіть план прочитаного тексту. Скориставшись алгоритмом, оформіть конспект, зазначте паспортні дані тексту (його автора, назву, а також назву журналу, газети чи книги, в якій він надрукований).
Двомовність і культура спілкування
У багатьох суспільствах окремі люди, певні соціальні верстви або й цілі народи у щоденному спілкуванні користуються двома мовами, переходячи з однієї на іншу залежно від комунікативної ситуації. Таке явище називають двомовністю, або білінгвізмом .
Спів використовувані мови ніколи не бувають симетричними, а двомовні комуні канти (білінгви) ніколи не володіють двома мовами однаково. На цій основі розрізняють першу мову – основну в мисленні й спілкуванні та другу – використовувану рідше або тільки в спеціальних сферах, наприклад, у науковій діяльності, офіційному спілкуванні, контактах з людьми, для яких ця мова рідна тощо. Тому в Україні є українсько-російська й російсько-українська двомовність. Представники національних меншин України: євреї, угорці, молдавани, кримські татари тощо, крім рідної, часто вживають українську й російську мови. Таке явище називається багатомовністю.
Двомовність, а точніше, недостатнє володіння однією або й двома (трьома) спів використовуваними мовами є основною причиною порушення культури, а часом й етикетності мовлення. Досконале оволодіння другою (третьою) мовою неможливе без акультурації – глибокого засвоєння культури (цивілізації), яка створюється й обслуговується цією мовою.
Перехід у процесі спілкування з однієї мови на іншу має назву перемикання коду. Це складний процес: мовцеві потрібно «ввімкнути» психічні механізми, які регулюють вимовляння звуків, наголошування слів, інтонування фраз, не кажучи вже про слово- і формовживання, поєднання слів, побудову висловлювань. Тому дуже часто перемикання коду буває неповним, наприклад, лек4сика і граматика у мовця українська, а фонетика російська. У такому разі кажуть, що людина говорить з російським акцентом.. Трапляється, що і лексика, і граматика в українському мовленні частково російська. Таке мовлення є суміщеним, змішаним – українсько-російським або російсько-українським. В Україні воно іменується суржиком ( у прямому значення суржик – це назва суміші жита і пшениці, ячменю і вівсі тощо).
Ставлення культурних, освічених людей до суржика негативне. Треба намагатися говорити чистою мовою, не допускати інтерференції , тобто проникнення елементів однієї мови у мовлення іншої. А цього неможливо досягти без свідомого розрізнення елементів двох мов, а особливо без стійких умінь і навичок використання їх у мовленні. Люди сприймають кожного з нас насамперед через наше мовлення, нашу спілку вальну поведінку. Тому треба, як закликав Максим Рильський , «заглядати у словник», користуватися довідниками і посібниками, аналізувати своє і чуже мовлення (Я. Радевич-Винницький)
Фраза «Поетами народжуються, ораторами стають» належить Марку Туллію Цицерону, відомому оратору Стародавнього Риму. Цим він хотів сказати, що поетичний талант у людини буває від природи, а оратором вона може стати, навіть якщо не має гарних здібностей, але для цього їй треба вчитися, тренуватися і практикуватися.
І дійсно: щоб стати гарним оратором, треба не тільки дуже хотіти ним стати, але й багато працювати над собою. Природні дані - це чудово, але якщо не тренуватися, то гарних результатів не буде, а якщо наполегливо прагнути до мети, то досягти успіху можна, майже не маючи вроджених здібностей.
Гарним прикладом цього може бути життя Демосфена - видатного давньогрецького оратора. Демосфен гаркавив і мав слабке дихання і голос, до того ж спочатку він не вмів будувати свою промову так, щоб захопити слухачів. Тому його ранні виступи не мали успіху. Але він багато працював над собою і зміг виправити дефекти мови і навчився розмовляти гарно і цікаво.
Плутарх, давньогрецький історик, розповідає про те, як вчився ораторському мистецтву Демосфен, у своїй книзі «Порівняльний життєопис». Демосфен влаштував собі кімнату для занять в підземеллі, щоб ніхто його не чув, і наполегливо працював там кожного дня. Щоденними тренуваннями і вправами він зміцнив голос, навчився володіти мімікою, жестикулювати, поводити себе під час промови перед слухачами.
Крім того, Демосфен уважно слухав виступи відомих ораторів того часу. Аналізував їх промови, стежив за ходом думки оратора запам'ятовував вдалі вирази. Поступово, крок за кроком, Демосфен набував ораторських навичок і шліфував свою майстерність. А потім до нього прийшла і слава.
Таким чином, Демосфен став знаменитим оратором, не маючи вродженних здібностей для цього. Він добився успіху завдяки наполегливій праці.
Його житя є гарним прикладом для всіх, хто захоче навчитися гарно виступати перед публікою, але не вміє. Цьому можна навчитися!
В сказке же большей частью вымысел . Ведь даже говорят "сказка лож, да в ней намек ..." . В сказке скрыт смысл и события в сказке принимают локальный масштаб ,в отличии от мифов. Да и в сказках довольно часто имеет место юмор ,высмеивающий какой либо человечесский порок, что крайне редко встречается в мифах. еще небольшое отличие. В мифах всегда участвуют сверхестесственные существа, например минотавры, драконы. В сказках же, большей частью, героями становятся обычные люди , крестьяне.